ГЕРМАНІЗМИ — слова, а також фразео­
логізми, синтаксичні конструкції, що походять з
нім. мови. Г. в укр. мові за генезою можна по­
ділити на 4 частини.
1) Найбільше Г. потрапило в X1V-XV ст. без­
посередньо з нижньо-нім. та верхньо-нім. мов або
за посередництвом поль. мови, шо пояснюється
масовим поселенням у цей час нім. ремісників у
Польщі та зх. частинах України. Це переважно
слова, які пов’язані з ремісництвом, торгівлею,
частково соц.-адм. лексика: вухналь, гетьман,
гроші, друк, лицар, ліхтар, ратуша, ринок, слю­
сар, смак, фарба, фляшка (пляшка), футро (хуг
ро), швагер, шляхта, дякувати, рахувати, рятува­
ти, шукати.
2) Протягом XVIII-XIX ст. Г. переходили в укр.
мову Галичини та Буковини, які перебували у
складі Австр. імперії. Деякі — згодом ввійшли в
літ. мову: страйк, мушля. Більшість — лише в
діалект и; гальба, кнайпа, льос, файна,
шпацірувати; конструкції — дякувати файно, піп
на люфт; просторічні слова-паразити та фразео­
логізми: най тя шляг трафить, фертіг, фест.
3) Військова лексика, здебільшого пов’язана
з подіями 1-ої та 2-ої світ, війн: бліц-кріт,
есесівець, гальт, фельдфебель, фюрер,
4) Абстрактна та наук, лексика — часто засо­
бом калькування: зловживання (Missbraunch), за­
безпечення (Versicherung). Значне місце по­
сідають Г. в літ-знавчій термінології: лейт-мотив,
шпаннунг, передісторія (Vorgeschichte), се-
редісторія (Zwischengeschichte), післяісторія
(Nachgeschichte), Я-оповідь (Ich-Erzдhlung), Він-
аповідь (Fr-Erzдhlung). Г. являють чи не найчис-
леннішу групу серед запозичених укр. мовою слів
і переважно сприймаються мовцями як свої (в
усякому разі 1-2 групи). Склад і кількість Г. збли­
жує укр. та зх-слов’ян. мови.
Не адаптовані укр. мовою Г. в худож. л-рі
використовуються відповідно до їх багато-
функціональносгі з різними цілями: як екзотиз-
мн. проф есіоналізм н, діалектизми, істо­
ризми, для мов. характеристики німців тошо.
Вже я мушу кінчати,
Вже голі віршувати,
Бо починає геми
Для віршів бракувати.
Прости за schlechte Versen
Без тощ/, без пуття, —
Тепер моє писання
Таке, як і життя.
(Леся Українка)
Інколи Г. неточно називають запозичення з будь-
якої герм, мови: з праґерм., Готської, балк.-нім. че­
рез праслов’ян: князь, лихва, меч, морква, піп, полк,
цяга, або давн-сканд. (варязької): стяг, шогла.
Анатолій Волков