ГОТИЧНИЙ РОМАН — англ Gothic novel
— жанр, різновид роману, що іст. склався в ос­
танній третині XVIII ст. і тісно пов’язаний з есте­
тикою преромантизму, одним з фундаменталь­
них положень якого був інтерес до готики. Це
поняття в 2-й пол. XVIII ст. трактується пошире­
но, включаючи в себе не тільки стиль в
архітектурі Сер-віччя, але й сам дух і похмурий
колорит доби, лицарство, фантастику, казковість,
містику, демонізм, надприродне, жахливе і за­
гадкове. З філос.-світоглядного погляду, Г.р. як
один з основних жанрів преромантизму, був ре­
акцією на раціоналізм просвітницької л-ри. Жит­
тя уявляється авторам Г.р. не розумно збагнен­
ним, але таємничим, повним фатальних загадок.
При цьому вони не відкидають закони логіки. їм
притаманна цікавість до наук, відкриттів; як і про­
світителі, вони заперечують неуцтво та забобо­
ни, але вважають, шо ірраціональне на рівних
правах співіснує з раціонально збагненним, з наук,
і психол. обгрунтованим. В цьому полягає суттєва
різниця між л-рою сер. віків та преромантизмом,
зокрема Г.р. Так, в тв. однієї із засновників Г.р.
А.Радкліф незбагненне і таємниче часто врешті-
решт отримує раціональне і навіть прозаїчне по­
яснення. Інакше кажучи, надприродне відіграє в
Г.р. не стільки ролю основоположного елемента
всесвіту, скільки виконує філос., естет., гносео­
логічну, етологічну функції. Так, тема сатанізму,
“світового зла” порушена у “Фаусті” Й.В.Ґьоте і
підхоплена романтиками, була започаткована в
F.p. З ін. боку, Г.р. деякою мірою випереджає
відкриття філософії та психології XX ст. про ролю
підсвідомого, інтуїтивного, сновидного в природі
гаолини, її непоясниме тяжіння до таємничого та
жахливого (до речі, саме в цей час набули заг-
європ. слави досліди Ф.А.Месмера і Е.Сведен­
борга). Т. ч. Г.р. відповідав певній потребі людсь­
кої натури та умонастрою епохи, і через те став
одним з попередників масової літератури.
Своїм виникненням Г.р. зобов’язаний майже вик­
лючно англ. л-рі, шо пояснюється як соц.-політ. при­
чинами (протиріччя промислового розвитку, криза
просвітницької ідеології), так і очевидним впливом
географічно-кліматичного чинника і характерними
особливостями британського менталітету, його трад.
тяжінням до сполучення раціоналізму та ексцентрич­
ності. Проте не можна не відмітній вплив естетики
бароко на творців Г.р. Чи не першим зразком Г.р.
вважається роман Т.Дж.Смоллетта “Пригоди гра­
фа Фердінанда Фатома” (1753). Однак клас, пред­
ставниками Г.р. є Г.Волпол (“Замок Отранто”, 1764),
К.Рів (“Старий англійський барон”, 1777), В.Бек-
форд (“Ватек”, 1786), А.Радкліф (“Удольфські
таємниці”, 1794, “Італієць”, 1797), М.ГЛ’юіс (“Мо­
нах”, 1796), Ч.Р.Мег’юрін (“Вампір”, 1819), “Мель-
мсгг-мандрівник”, 1820), М.Шеллі (“Франкенштайн”,
1818), Т./1ав Пікок (“Абатство кошмарів”, 1818).
Представниками Г.р. були також француз Ж.Казот
(“Закоханий диявол”, 1772) та поляк Я.Потоцький
(франкомов. “Рукопис, знайдений у Сарагосі ”, 1804).
Поетика Г.р. значною мірою визначається на­
явністю хронотопа готичного замку з його харак­
терними конструктивними особливостями —
підземними ходами та переходами, потаємними
входами й виходами, крученими сходами та скле­
пистими галереями; топоніміка замку відіграє важ­
ливу ролю в розповіді, де наявні також трад. еле­
менти “роману жахів” — привиди, портрети, шо
оживають, кровоточиві статуї, таємничі голоси
тошо. Фабула переважно розвивається навколо
відновлення доброго імені незаконно або неза-
служено ображеного героя і доповнюється темою
нещасливого кохання, фатальної жаги, дияволь­
ської спокуси. Сюжет ускладнюється переодягнен­
нями, несподіваними викриттями, викраденнями,
описами відразливих жахів та злочинів аж до кро­
возмішення та інцесту. Присутній похмурий коло­
рит і надприродний первень, дійсний або удава­
ний. У більшій частині Г.р. є дидактична традиція,
шо стверджує перемогу добра над злом і саме тут
простежується зв’язок з філософією Про­
світництва. Проте зло персоніфіковане в досить
складних та суперечливих характерах. У найкра­
щих зразках Г.р. слід відмітити високу поетичність,
тонко розроблену ф у світлотіней в описах на-
півзруйнованих замків та ст. парків,
співвіднесеність душевних переживань героїв з
картинами і станом природи, досить глибокий пси­
хологізм, уміння впливати на “больові точки” чи­
тача, вміле нагнітання почугія страху.
Г.р. — явище значною мірою експерименталь­
не і новаторське, дав поштовх розвиткові най­
різноманітніших жанр, різновидів роману: наук,-
фант., пригодницького, детективного, сатир.
В першу чергу Г.р. був використаний письменни­
ками романтизму та неоромантизму, які на­
сичували його глибоким філос.-етич. змістом.
Елементи Г.р. наявні в творчості В.Скотта,
Дж.Г.Н.Байрона, Ш.Бронте, У.Коллінза,
Р.Л.Стівенсона, А.Конан Дойла, О.Вайлда, Г.Вел-
лза, Е.Т.А.Гофмана, О. де Бальзака, В.Гюго, Ш.Но-
д’є, Т.Гот’є, О.Пушкіна — “Пікова дама”, М.Гого-
ля — “Страшна помста”, М.Лєрмонтова — “Де­
мон”, І.Тургенєва — “Після смерті” (“Клара Міліч”),
Ф.Достоєвського, Л.Андреева, О.Купріна,
О.Амфітеатрова. В XX ст. риси Г.р. присутні у тв.
сюрреалістів, експресіоністів, в лат.-амер. романі.
Естетика “жахливого”, таємничого, незбагненно­
го часто використовується письменниками XX ст.
для демонстрації тези про одвічне відчуження лю­
дини в світі, абсурдності її буття (Г.Майрінк, Ф.Каф-
ка, Ж.Грін, Г. ґарсіа Маркес, М.Булгаков).
Стилізацією Г.р. є роман У.Еко “Ім’я троянди”,
де екзотика Сер-віччя переплітається з детектив­
ною інтригою і насичується важливою екзи­
стенціальною проблематикою. Відлуння Ґ.р. відчу­
вається в повісті С.Лема “Маска”. Типовішим є
використання первнів Г.р. в масовій культурі, т.зв.
тріллери в л-рі та кіно (романи Дельфіни К.Лай-
онс, Ф.Герд, Х’ю Волпол, фільми А.Гічкока).
Дослідження готичного первня в укр. л-рі
провели І.Качуровський і В.Шевчук. Його на­
явність пояснюється світовідчуттям українця, в
якому величезну ролю відіграє фантазія, а також
фольклор.-барочними підвалинами самої л-ри.
Готичні елементи присутні в прозі Г.Квітки-Ос-
нов’яненка (“Мертвецький Великдень”), П.Куліша
(“Вогняний змій”), І.Франка (“Терен на нозі”),
А.Крушельницького (“У пітьмі ночі”), Н.Кобринсь-
кої (“Рожа”), Г.Хоткевича (“Фантазія”), Н.Ки­
бальчич (“В старих палатах”), Б.Лепкого (“Ста­
рий двір”), Ю.Будяка (“Петля”), П.Богаиького
(“Камелія”), Д.Жовни (“Вдовушка”), В.Шевчука
(“Хованець”), У сатир.-постмодерністичному дусі
їх трансформовано Ю.Винничуком (“Ласкаво
просимо в Шуроград”) та Ю.Андруховичем (“Рек­
реації”, “Московіада”).
Ю рій Полов