ДЕЦИМА (від лат. dйcima — десята).
1. У ширшому значенні — десятивірш.
2. У вужчому значенні — т.зв. клас, децима,
або еспінела (від прізвища ісп. поета XVIII ст.
B.Еспінеля) — строфа в ісп. поезії, шо складається
з десяти вірш, рядків з трад. схемою рим-.
A bbA A ccD D c . Переважним метром є хорей. Як
вел. строфічна форма Д. має досить складну
мовленнєву структуру, яка спроможна втілити
розгалужений поет, зміст.
Аби не було змістовного та звукового розпаду
Д. на 2 п’ятивірша — кінтільї, після 4-го та 6-го
рядків обов’язкова пауза. За змістом 1-4 рядки
містять вихідну думку (конфлікт), 5-6 — перехід
до 7-10 — розв’язання. Д. використовується в
значних за обсягом тв., зокрема в поемі, В ін. л-
рах Д. майже не зустрічається.
Див.: Ґлосса, Одична строфа.
Анатолій Волков, Борис Тванюк