ДЖАТАКА (санскритське “розповідь про
попередні народження”) — жанр лавн-інд. л-ри
та фольклору. Виник на основі міфології індуїзму
та ідеї метемпсихозу. На європ. грунті подібні
думки поділяв Піфагор, а проте відбився худож.
повно цей комплекс хіба шо у “Метаморфозах”
Апулея. Натомість інд. словесність розвинула
даний комплекс ідей в яскраву пам’ятку під
одноіменною назвою “Джатака”. Для читачів
сьогодні це перш за все зб. оповідань про попередні
втілення Будди, що записані були начебто з його
слів учнями. Твір входить до складу буддійського
канону “Тіпітака”, написаного на мові палі (як
частка “Суттапітаки”) — проте, власне, сюди
включено лише віршові розділи (“гатха”), які
виникли в ПІ ст. до н.е. Проз, новели зафіксовано
ше пізніше (V ст. до н.е.). За своїм складом це
оповідання типу банки, які розвивають дуже
поширені у світ, фольклорі та л-рі сюжети (осел в
шкурі лева, ворона, яку облудно улешує шакал,
гошо). Тут чимало елементів чарівної і сой. казки,
сатири. Загалом, це фольклор, історії, начебто
механічно зв’язані сюжетом про перевтілення
Гаутами, хоча переважно виражають ідею про
перемогу вишої справедливості. Проте сама думка
про об’єднання цього “низького” матеріалу в цикл
сюжетів про життя Будди в світі сансари, про його
перевтілення в пошуках вивільнення від матерії
являє собою вел. епіч. задум, отже — строкатість
матеріалу тут суто зовнішня. Читач проходить тут
разом з героєм коло перероджень, аби решта решт
звільнитися від них; постійно вдосконалює свою
карму. Д. здавна широко використовуються л-рами
буддійського регіону та загалом в Азії. Потребує
дослідження питання про міграцію сюжетів Д. до
л-ри монголів та бурят, а також народів Європи.
Семен Абрамович