ДРАМА ДЛЯ ЧИТАННЯ — (англ closet
drama, нім. lesedrama) — драм, тв., як правило
глибокого філос. чи іст. змісту, написаний у формі
діалогу, зле не призначений для постановки на
сцені. Автор навмисно відхилявся віл
додержання драм. норм: надзвичайно
збільшений об’єм тв., вел. кількість дійових осіб
та сценічних епізодів, багатосюжетність,
поглиблена символічність та алегоричність,
багатооб’ємне. епіч. зображення життя і т.ін.
(трагедії Сенеки, трилогія варантів
Ф.Ґ.Клопштока (“Битва Германа”. “Герман і
князі”, “Смерть Германа”), ‘‘Манфред”
Дж.Г.Н.Байрона, “Визволений Прометей”
П.Б.Шеллі, “Валенштейн” Ф.Шіллера, “По
дорозі в казку” О.Олеся). Поряд з цим Д.д.ч.
ставали тв. з дуже складними сценічними
ефектами, що робило неможливим постановку
подібних п’єс. З розвитком театр, техніки,
виникненням нов. видів мист-ва (кіно-, теле-,
радіо- та відеотеатру) з’явилася реальна
можливість постановки цих тв. (“Фауст’’
Й.В.Гьоте, деякі з драм. тв. Лесі Українки).
У практиці мали місце драм. тв. призначені
як для читання, так і для постановки на сцені —
весняна казка Одеся “Над Дніпром” та його ж
иикл із семи лрам. етюдів (“Трагедія серця”.
“Осінь”, “При світлі ватри” та ін.).
Існування Д.д.ч. пов’язане з таким процесом,
як драматизація епосу. Першою Д.д.ч. в європ. л-
рі були тв. черниці Гротсвіти (X ст.) “Авраам”,
“Дульциций” тощо, в яких вона полемізувала з
рим. комедіографом Теренцієм і прославляла
чесноти своїх персонажів на противагу тілесним
насолодам.
Андрій Близнюк