ДРАМАТУРГІЯ ПЕРЕРОБОК (ОБРО­
БОК). Усі драм. тв. можна розподілити на
драматургію першосюжетів та Д.п. Драматургія
першосюжетів передбачає розробку конкретно-
іст. сюжетів в адекватних формах. Митець
творить оригінальний сюжет, виходячи із
особистого досвіду. У ньому значенні будь-який
запозичений із життя сюжет, є першосюжетом.
( “Перси” Есхіла, Борис Годунов” О.Пушкіна.
“Живий труп” Л.Толстого. Бояриня Лесі
Українки). Тобто Д.п. оригінальних сюжетів
виростає із сюжетів самого життя, яке спостерігає
і досліджує драматург (“Десант” Я.Стельмаха,
“Кабанчик” В.Розова). Творення оригінальних
сюжетів не означає копіювання життя,
фотографічного перенесення сюжетів з життя в
драматургію. “Все, шо виражено в поемі. —
вважав Г.В.Ф.Гегель.— належить поетові: він
розробив це все у своїй свідомості, вклавши в
нього всю свою душу і всю повноту свого духу”.
Драм, поет суб’єктивно перетворює бачене в
житті і в тому — запорука невичерпності
оригінальних сюжетів.
Від Есхіла і до сьогодні існує практика
творення не лише оригінальних сюжетів, але й
Д.п. вже розроблюваних, в тому числі,
традиційних сюжетів (“Антигона Софокла.
” Антигона” Ж .Ануя, “‘Антигона” Б.Брехта.
Фаустіану в драм, мист-ві представляли не лише
К.Марло. Й.В.Гьоте, але й А.Луначарський,
О.Левада). До переробки відомих сюжетів
вдавалися Пушкін, Леся Українка. М. де
Гельдерод. Тауфік аль Хакім. До творення Д.о.
спонукав однодумців Л.Курбас. За його вказівкою
перероблялася п’єса М. Старицького “За двома
зайцями”. Роман Е.Сінклера “Джіммі Хігенс’ він
сам перетворив на п’єсу. Під керівництвом
Б.Тягна для “Березіля” була створена переробка
“Жакерії” П.Меріме. Значна частина драм. тв.
Брехта — переробки відомих, іноді маловідомих
сюжетів (“Трикопійчана опера” створена на
основі “Опери жебраків” Дж.Гея. сюжет
“Тораиіів та Куріаціїв” запозичено у рим. історика
Тіта Лівія, “Матінка Кураж та її діти” має
джерелом повість Г.Я.К. фон Гріммельсгаузена
“Простакові всупереч, себто Дивовижний
життєпис дурисвітки та бродяги Кураж” тошо).
Курбас і Брехт майже одночасно заклали теор.
підвалини драматургії переробок. Процес
переробки відомого сюжету, вважав Курбас.
пов’язаний насамперед, із вченням про
перетворення, шо передбачає зображення
звичайного. відомого. усталеного як
незвичайного, невідомого. Так само, як драматург
факти реальної дійсності “перетворює” в худож.
реальність, оскільки факти і людей він ставить в
“особливі обставини, робить їх масками, робить
особливий конфлікт. який являється
перетворенням, внові виражаючим його
смисл”.— так і режисер, в свою чергу, драматург,
матеріал перетворює в “площі свого ремесла” на
якісно нов, мист. тв. На це вказував і Брехт: ‘Ми
не повинні бути дзеркалом, що відображає істину
поза нашою волею. Якщо ми сприйняли предмет
в себе, то перед тим, як він знову відокремиться
від нас, до нього мас бути додано ше дешо. — а
саме: критика, позитивна чи негативна,
спрямована на певний предмет з боку сусп-ва,
Т.ч.. те, шо відокремлюється від нас. безумовно,
містить дешо особисте, шо має. звичайно, двоїстий
характер, який виникає внаслідок того, шо ми
стаємо на т.з. сус.п-ва’’. Отже, предмет
об’єктивного світу спочатку засвоюється митцем,
а потім, засвоєний і з закладеною драматургом
нов. якістю, відокремлюється від нього і сам. у
свою чергу, стає об’єктивною реальністю
матеріального світу. Щодо нього літ. тв. також,
існуючи об’єктивно в навколишньому світі, мають
цілком самостійну цінність. Вони — такий самий
об’єктив, предмет, який, виклавши асоціативне
мислення, притягується митцем до себе з метою
летального і глибокого вивчення. Драматургові,
що займається переробкою, необхідно засвоїти
“матеріальну цінність” (Брехт) попереднього тв.
В процесі її засвоєння вся сюжетно-образна
структура тв. зазнає істотних змін, а на базі
“матеріальної цінності” (теми, образу, мотиву)
виникає нове драм, полотно, зовні подібне, але
внутр. суттєво відмінне від літ. прообразу.
Див.: Інсценівка.
Олександр Чирков