ЕВФЕМІЗМ (грец. еирИетівтов —
пом’якшення) — суто мов. різновид метонімії’,
слово, вираз, фразеологізм, шо ними замінено
заборонені (табуйовані) або небажані з певних
(рел., забобонних, егич., естет., цензурних та ін.)
причин. Не змінюючи змісту, Е. замінює мов. форму
вислову, послаблює емоційне забарвлення
(нерозумний — дурний), пом’якшує його прикрий
сенс (брехати — казати неправду, відхилятися від
істини, везти москаля, кулі яяти, тумана перти). Е.
часто є воднораз перифразом (померти — до
свого берега причалити навіки, Богу душу віддати,
ступити в божу путь, навіки заплющити очі). Клас
прикладом багатоступеневої евфемістичної заміни
є назви статей в одній тій самій паризькій газет
під час просування Наполеона після втечі з
острова Ельби до Парижу в період Ста днів:
1. Корсиканська потвора висадилася в бухті Хуан.
2. Людожер іде до Грасу. 3. Узурпатор увійшов у
Гренобль. 4. Бонапарт зайняв Ліон. 5. Наполеон
наближається до Фонтенебло. 6. Його
Імператорська Величність очікується завтра в
своєму вірному Парижі. В л-рі та публіцистиці Е.
найчастіше має сатир, або гуморист,
навантаження,
Анатолій В о л к о і