ЕСТЕТИЧНІ КАТЕГОРІЇ (грец. Kategoria —
судження, визначення) — найбільш заг. логічні
поняття, які визначають естет, своєрідність
навколишньої дійсності і її відображення в мист-
ві. Діалектична логіка в числі важливих ознак,
які відрізняють категорію від поняття, визначає
таке: відображення об’єктивної дійсності, суттєве
узагальнення її предметів та явиш, їх відношення
та взаємозв’язок, становлення та розвиток,
втілення не тільки заг., але й своєрідності
особливого, індивідуального. І.Кант уважав
категорії формами наук, синтезу чуттєвих даних,
які позбавлені будь-якого значення за межами
досвіду (“Критика чистого розуму”, 1781). У теор.
природознавстві він встановив чотири розряди
категорій — кількість, якість, відношення і
модальність. За характером узагальненості,
широтою охоплення різних проявів естет,
своєрідності світу Е.к. можна поділити на кілька
груп. Найвиший ступінь узагальненості властивий
групі таких Е.к., як прекрасне і потворне,
піднесене і знижене, трагіч. і коміч., гармонійне і
драматичне, Ці категорії виникли вже в епоху
античності (Платон, Арістотель, Лонгін) і
засновувалися на протиставленні цінності та
антииінності, “користі та шкоди”. З розвитком
естет, сприйняття і теор. осмислення різних видів
мист-ва відбувається розгалуження та
диферениіаиія Е.к. До галузі естет, свідомості
належить друга група Е.к.: “смак”, ”ідеал”,
“іронія”, “гротеск”, “алегорія’’ та ін. Категорії,
які узагальнюють закономірності худож. творчості
та використовуються лише в галузі л-ри і мист-ва,
становлять особливу групу таких понять, як
‘типове”, “худож. образ”, “худож. метод”, “жанр”
та ін. Можна виділити і групу Е.к. безпосередньо
пов’язану з філософією, логікою та соціологією:
‘зміст’, “форма”, “національне”, “інтерна­
ціональне”, “класове”, “загальнолюдське” та
ін. Існують численні Е.к., шо вироблені в
спеціальних науках про різні види мист-ва. В них
відбивається конкретна худож. специфіка того
чи ін. мист ва (“колорит”, “тон” та ін.). Щодо
класифікації Е.к. немає єдиної думки. М.Каган,
напр., поділяє їх на три групи: основні, додаткові
та синтетичні. Якщо “прекрасне” є основною
категорією, то її варіації (“ізотопи”) — “краса”,
“вишуканість”, “граціозність” — додатковими. До
синтетичної групи належать категорії, які
поєднують різні цінності — “трагікомічне”,
“героїчне”. Переважна більшість Е.к. має тривалу
іст. смислову еволюцію, вивчення якої допомагає
уточнити суч. розуміння певної Е.к. Деякі з них
стали архаїзмами (катарсис, калокагатія), ін.
мають недавнє походження (“потік свідомості”,
“художня модель”). Є низка Е.к., котрі мають
значення типол. форм й активно
використовуються у порівн. літ-знавстві. До них
можна віднести різні жанр, типології (“роман
виховання”, “роман пригод”), різновиди трад.
сюжетів. Високе узагальнення, шо лежить в основі
розуміння Е.к., досягається вивченням
поширеності закладених у них естет, цінностей.
Це висуває методологію порівн. літ-знавства як
важливий засіб вивчення давно сформованих і
нов. категорій. Ряд понять компаративістики
набули характеру Е.к. (“традиційний сюжет”).
Микола Нефьоаов