ЖАНРОВА МОДАЛЬНІСТЬ — атрибутивна
властивість жанру виражати усталене ставлення
ло будь-якого об’єкту своєї рефлексії.
Безпосереднім проявом Ж.м. є жанр, пафос,
який “застигає” у композиційно-мовленнєвій
структурі тв.. а отже стає визначальним чинником
жанрового стилю. Через стиль Ж.м. доводить
до аудиторії свій зміст і т.ч. реалізує цільові
можливості щодо неї (світоглядні, ідеологічні,
повчальні, виховні тошо).
Модальність притаманна без винятку всім
жанрам спричинено насамперед тим, шо жанр,
висловлювання про світ в тому чи ін. ступені
опосередкованості зумовлене аксіологічним
змістом колективної свідомості, зокрема,
ілпністпими настановами, ідеалом тошо. Про це
свідчать перш за все жанри з акиентуйованою
модальністю, що виражає тенденційне ставлення
ло об’єкту худож. рефлексії, яке проявляється у
відповідному за характером жанр, пафосі
(стверджувальному, заперечному та ш.). Ло них
належать ода віршована сатира, гімн, байка,
еклога тошо. Ж. м.. т ч.. є параметром жанр,
гипологізації.
Становлення Ж. м. пов’язане з утворенням
жанрової матриці, і як матрична ознака жанру
вона зберігається попри всі колізії його іст. життя.
Тривалий час Ж. м. відповідала тематичному
завданню тв.. а в класицистичну добу їх
співвідносність досягла того рівня нормативності,
при якому змістовність жанру усвідомлювалась
як єдність Ж. м. і теми. В залежності від сусп.
визнання тієї чи ін. теми склалася ієрархічна
жанрова система із внутр. розподілом жанрів
на високі та “низькі”. Пе певною мірою призвело
ло формалізації Ж. м.. до набуття жанр, пафосом
умовно-риторичного характеру. Пізніше,
починаючи з романтизму, у зв’язку з посиленням
суб єктивного у відтворенні заг. людського
життєвого досвіду. Ж.м. поступово стає
опосередкованим виразом узагальненої
персопіфікованосгі автора, а тому залежність її
вія теми послаблюється. З особливою виразністю
Ж.м. проявляється у різних випадках іронічної
розбіжності між темою та її жанр, трактуванням,
напр.. при травестуванні “високого” предмету
або л і. навпаки, “високій” жанр, інтерпретації
“низького” предмету. Нарешті, в умовах
остаточного визволення жанру віл теми, тобто
його модернізації, Ж. м. стає визначальною
ознакою жанру як такого, ототожнюється з його
змістовністю.
Борис Іванюк