ЖАНРОВА ПЕРЕРОБКА — перевтілення
1 тв. засобами ін. роду. виду, жанру. Надто багато
змін виникає, якщо на основі тв, невел. жанру
постає тв. більший за жанром, а відтак і за
обсягом.
Напр., нім. сер-віч. сюжет, шо побутував у
жанрах легенаи та балади, було перенесено чес.
письменником В.Диком у філос. повість
“Щуролов” (1915), згодом ця повість
перетворилась на п’єсу чес, драматурга та
режисера Е.Ф.Буріана “Щуролов” (1941). На
цьому ж матеріалі М.Цветаева створює
однойменну поему (1925), а нім. драматург
К.Цукермайєр п’єсу (1975). Сер-віч. чес.
переказ про майстра Гануша, відомий, зокрема,
в обробці АЛрасека. тур. письменник Назим
Хікмет розгорнув у сім картин драми “Празькі
куранти” (1964). -Зміна жанру пов’язана зі зміною
ідейного змісту. Це спричиняє зміни структурних
складників: уведення чи усунення персонажів,
мотивів, ситуацій, дописування розділів (у драм,
тв. — картин або лій): п єси “Щуролов’
Цукермайера. “Дванадцять місяців” (1943)
С. Маршака.
Ж.п. може полягати в перевтіленні проз та,
віршами і навпаки. Переробок прози віршами
багато, напр., у В.Жуковського. Серед них нім.
нар. казка зі зб. бр. Грімм “Тюльпанове дерево”,
“Корсіканська повість”. “Матео Фальконе”
П.Меріме, вірш, повість “Дві билиці і ше одна’
(1831), шо постала на основі балап англ. поета
Р.Сауті “Мері, служниця з корчми” та “Джеспер
і проз, оповідання нім. письменника И.-П.Гебеля
“Каннітферштан”. Поч. повісті дописав сам
Жуковський у сентиментально-ідилічному дусі
Гебеля. В тому ж дусі перероблено й балади
Сауті. К.Бальмонт виконав рос. мовою поет,
переробки чотирнадцяти міфів і легенд народів
маурі та самоа (1912-16).
В укр. л-рі вірш, переробки прози знаходимо, ;
передовсім, у (.Франка (“Пригоди Дон Кіхота”,
араб, казки з ” Книги тисячі і одної ночі” — “Абу-
Касимові капці” та “Коваль Бассім”). Цікавим
епізодом слов ян.-неслов’ян. літ. взаємин Ј
переробка франц. поетом поль. походження
Г.Аполлінером листування тур. султана і
запорізьких козаків. У вірші “На всіх богів цих
цвинтар ждав’’ із циклу “Пісня нещасливого в
коханні” включено уривок з листа султана до
козаків. Наступний вірш циклу “Відповідь
запорізьких козаків константинопольському
султанові” відтворює знамениту пам’ятку
публіцистики XVII ст. Листування ше 1683 було
надруковане й нім. мовою у Відні, отож мало заг-
європ. розголос, але скорше могло бути відомим
поетові, шо виявляв зацікавленість слов’ян,
світом, чи то з праць укр. етнографа
Д.Яворнииького, чи з журн. “Російська
старовина”, де тричі друкувались варіанти
“Листування”. Аполлінер досить близький до
оригіналу. Передано не лише іст. зміст і заг. дух
обох послань, а й їх побудову та синтаксис.
Подекуди переробки наближаються до
перекладу, зберігається лексика, порядок слів і
ритміка першотв.
Особливими формами Ж.п є екранізація,
інсценівка, лібретто
Анатолій Волков