ЖАНРОВА ТИПОЛОГІЯ — опосередко­
вана подібність жанрів за їх модальністю —
усталеною змістовною ознакою жанру.
Модальність жанру, тобто ціннісне ставлення
до об’єкту рефлексії, є основним параметром
Ж.т., цим Ж.т. відрізняється вія ясаировоі’
системи, домінуючим параметром якої
залишається тема, незважаючи на всі перипетії
в іст. стосунках між нею та жанром як таким.
Саме жанр, модальність надає поняттю Ж.т.
змістовності, яка полягає в узагальненій уяві про
відносну єдність жанрів на противагу поняттю
жанр, система з його акцентуванням відносної,
насамперед тематичної, різноманітності жанрів.
Це дає підставу визначити Ж.т. як позасистемну,
а тому опосередковану за характером, подібність
жанр, форм, хоча обидва ці поняття — Ж,т. та
жанр, система — корегують між собою. Напр.,
сатир, жанри, з од. боку, можна розглядати як
систему, маючи на увазі достатньо стійку єдність
окр. жанр, форм, а з ін. боку, за умови
усвідомлення спільності їх ціннісного пафосу, або,
інакше кажучи, зведення їх до заг. модального
знаменника, можна говорити про жанри сатир,
типології, тим більше, шо вони підпорядковуються
різним літ. родам, кожний з яких являє собою
систему певних жанрів.
Треба враховувати й іст. скоординованість
цих понять. Так, класифікаційне розрізнення
високих, сер. та низьких жанрів, шо є ознакою
класицистичної жанр, системи, було одним з іст.
варіантів Ж.т.
З особливою виразністю змістовність поняття
Ж.т. виявляється в подібності жанрів, які
належать до різнонаи. поет, культур. Так, напр.,
властивий зх-європ. оді. сх. каснді та ісл.
скальдичній драпі панегіричний пафос дозволяє
стверджувати їх типол. близкість. При цьому, не
можна не підкреслити те, шо на можливість
типологізашї жанрів впливають діахронічні зміни,
які відбуваються в будь-якій най. жанр, системі.
Так іст. склалося, шо касида висунулася на ролю
провідного жанру панегіричної орієнтації, навіть
поглинувши мадх — хвальний жанр доісламської
араб, поезії, і, т.ч., стала по суті видовим
поняттям, тотожнім уяві про високий лір. жанр
як такий з притаманним йому стверджувальним
пафосом. Збільшення змістовного потенціалу
касиди не могло не сприяти імовірності її типол.
зіставлення з ін. іноиаи. жанрами подібної
модальності.
Ж.т. є одним із найважливіших понять суч.
жанрології, зокрема, порівн. Воно відбиває
суттєву спорідненість жанрів.
Борис Іванівн