ЖАНРОВИЙ ПІДЗАГОЛОВОК з погляду
порівн. літ-знавства — спосіб автор,
підкреслення рецепції. Ж.п. можуть стосуватись
циклів тв.: “Книга апокрифів’ К.Чапека. або
окр. тв.: Леся Українка “Пророк” (з бібл. мотивів):
Прокляття Рахілі” (апокриф), “Що дасть нам
силу” (апокриф), “Роберт Брюс, король
шотландський” (шотландська легенда).
Диявольське наводження’’ (нім. легенда XVI
століття); О.М.Толстой “Смерть Даптона.‘Трагедія
в дванадцятьох картинах. За Бюхнером”;
В.Незвал Манон Леско. П’єса в семи картинах
за романом абата Прево”. Ж.п., крім вказівки на
першоджерело, може давати інформацію про
характер внесених змін, напрямок творч. пошуків
письменника-реципієнта: В.Незвал “Три
мушкетери. Героїчно-музична комедія в 12
картонах за романом Олександра Дюма”: Остап
Вишня “Вій. За Гоголем і Кропивницьким.
Музичний гротеск в 4 діях з піснями, танцями, з
горілкою і з чим хочете”, В цьому випадкові Ж.п.
свідчення насліаування-вшштовхування, мист.
полеміки. Ж.п, може засвідчувати й заг. жанр,-
стил. вплив. Е.Т.А.Гофман, наголошуючи вплив
на власну творчість франц. художника Ж.Калло,
об єднав ранні оповідання під назвою ‘Фантазії
в манері Калло” (1814-15), а пізнішу казку
Принцеса Брамбілла” (1820) визначив як
“Капріччіо в дусі Калло”, Ж.п. “Фантазія в
російському стилі на англійські теми” вказує, що
‘Дім, де розбиваються серця” (1919) створено
під впливом рос. л-ри. Визначенням жанр,
різновиду можуть бути неологізми від прізвища
автора, шо з ним підкреслює зв’язок письменник-
реципієнт: гофманіада, гоголіада, мольєріана.
Анатолій Волков