ЖАРТІВЛИВА ПІСНЯ — гумор .-сатир, жанр
обрядової та побутової поезії.
Виникнення сх-слгів’ян. Ж.п. пов язане із
творчістю скоморохів, гол. ролею яких було
намагання розважити та розвеселити
слухачів, шо вплинуло.на становлення, зміст
та манеру виконання Ж.п. Основна тема —
побутові події, злободенні життєві явиша.
Характерними особливостями пісень, шо
виконували скоморохи, були наявність
жартівливого змісту та швидкого веселого
наспіву. В результаті цієї творчості в рос.
фольклорі побутували т.зв. билини-
скоморошини та заг. для сх-слов ян. нар.
поезії частушки (рос ), припєвки (білор.),
частівки (укр.).
Тв. таких жартівливих жанрів укр. нар.
творчості як частівка (або витрибенька,
коротушка), шумка, жартівлива коломийка
відзначаються експромтністю виконання та
актуальністю змісту. Вони можуть бути обрядові
(найчастіше весільні,, т.зв. “передирки”. шо
виконуються як приспівки до танцю) та необрядові
(родинно-побутового характеру). Широку групу
Ж.п. становлять пісні лір. циклу. Як правило, ие
побутові пісні, шо висміюють негативні риси та
поведінку людини (ледарство, брехливість,
родинно-побутові ситуації та стосунки: взаємини
між подружжям, кумами, сусідами). Особливу
групу становлять Ж.п., темою яких є зображення
стосунків між молодими людьми, часто пісня
виконується від імені парубка або дівчини.
Поширеним поет, засобом осміювання є жарт,
глузування, як, наприклад, у відомій пісні “Ой під
вишнею”, у рідкісних випадках — зла іронія,
гостра сатира (“Чи не той то Омелько”).
У становленні укр. Ж.п. важливе значення
мало існування вертепної драми (інтермедії), у
якій вона стала невід’ємним худож. компонентом
та знайшла своє місце у широкому колі укр. драм,
тв. — водевілів І.Котляревського, Г.Квітки-
Основяненка, М.Кропивницького,
М. Ста рицького.
Наталя /Інхом анова