ЗАРОБІТЧАНСЬКІ ПІСНІ — група пісень
сусп.-побутового циклу, тематикою яких є життя
та доля заробітчан.
Виникають у середовиші селян-заробітчан, шо
наймалися на сезонні роботи. У Сх. Україні
селяни відправлялись у пд. степи або на
промислові підприємства , у Зх. Україні — на
сплав лісу на Дунай, на косовицю, виноробні
промисли в Угорщину, на заробітки в Чехію,
Сербію, Францію. Окр. групу становлять пісні
заробітчан-емігрантів, селян, шо виїхали до
Америки (Емігрантські пісні).
З.п. одноманітні за сюжетним складом. Велика
частина присвячена опису роботи на цукрових
плантаціях, заводах, шахтах. З ’являється
незвична для трад. нар. пісні лексика: пара,
машина, завод, “рошот”, шахта та ін. Згодом З.п.
зливаються із робітничею піснею. Основним
мотивом лір. оповіді селянина-заробітчанина є
туга за рідним домом та родиною, змалювання
тяжкої виснажливої праці на чужині.
Тема заробітчанства широко представлена у
л-рі. Це “Бориславські оповідання” І.Франка.
“Микола Джеря” І.Нечуя-Левииького” “Дорогою
ціною” М.Коцюбинського, “Таврія” О.Гончара,
“Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса
Мирного, у франц. л-рі — романи Е.Золя, в нім.
— драми Г.Гауптмана та ін.
Наталя Лихоманова
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: ЗАПОЗИЧЕННЯ
Наступна: ЗАСТІЛЬНА ПІСНЯ