ЗВУКОПИС — 1. Вживання в худож.,
переважно вірш, тексті у вел. концентраціях
однакових чи подібних звуків (алітерацій та
асонансів), звук, повторення, які на відміну від
звук, курсиву поширені на вел. фрагментах вірш,
тексту:
Лине легіт легко-легко
гладить липи. Літо мріє.
Нахилив голівку глеком
цвіт лілей у літургії.
(Л .Далека)
2. Поняття, шо об’єднує звук, явиша поет.
мови;
3. Звук, палітра автора.
Борис Іванюк