ІЛЛІРИЗМ. Ідеї сл ов’янського
відродження і єднання, проголошені найповніше
Я.Колларом, на півд.-слов’ян, грунті знайшли
найбільший відгук у русі І.. (Іллірія — анг. назва
адріатичного узбережжя Балканського п-ова).
Наполеон, створюючи у Європі буферні
васальні королівства, викроїв із населених
хорватами та словенцями земель, до того часу,
коли вони належали до складу Австр. імперії,
Іллірійське королівство (де поряд зі франц.
мовою було введено як офіційну і слов’ян,
(іллірійську) мову).
Іллірійське королівство об’єктивно відіграло
позитивну ролю в піднесенні слов’ян,
самосвідомості. Виникає нац. рух. Учасники цього
руху — “ілліри”, як вони себе називали, хотіли
здійснити утопічну ідею Я.Коллара в єдиній ш-
слов’ян, мові, котра повинна б була сприяти
об’єднанню всіх пд. слов’ян: хорватів, сербів,
словенців і болгар. Рух починається з брошури
хорват, сусп. діяча, поета і журналіста Людевіта
Гая (1809-1872) “Коротка основа хорвато-
слов’янського правопису” (1830). Була не лише
запропонована орфографічна реформа, але й
вказані передбачувані шляхи створення
іллірійської літ. мови. В її основу був покладений
штокавський говір, яким користувалося більшість
сербів та хорватів і котрий був основою
дубровницької л-ри XV-XVII ст. Частина
словенців, переходила на іллірійську,
відмовляючись від своєї мови. Одним з
найвідоміших діячів І. був словенець Станко Враз
(1810-1851), прогресивний романтик, який писав
патріотичні пісні, громадянську та інтимну лірику,
перекладав зх-європ і слов’ян поетів. (О.Пушкіна,
М.Лермонтова, А.Міцкевича, Коллара). Ним було
укладено цінну зб. словен. нар. пісень піл
характерною назвою “Іллірійські народні пісні”
(1839).
У більшості, однак, словенці відхиляли І. та
іллірійську мову. Проти неї виступив засновниі
нов. словен. поезії і словен. літ. мови поет Франце
Прешерн (1800-1849). Він поділяв колларівську
ідею слов’ян, братства у своїй знаменитій
“Заадоровниш”, однак уважав, шо словен. народ
має право і зможе створити власну нац. культуру.
Ще менший успіх І. мав серед сербів і болгар,
які побоювались, шо сильніша хорват, буржуазія
використовує І. для досягнення економічного й
політ, панування над ін. народами. Крім цього,
словенці, серби і болгари боялись і культ,
домінації хорватів. З ін. боку, австр. влада
переслідувала І., заборонивши 1843 саме слово
“ілліри’’. З сер. 1840-х рр. І. як політ., культ., літ.
рух послаблюється і сходить нанівець.
Анатолій Во/іков