ІМАЖИЗМ (від англ. image — образ) — літ.
течія в англо-амер. поезії поч. XX ст., шо виникла
як протидія засиллю неоромантизму та
символізму у поезії кін. XIX — поч. XX ст. І.
відіграв суттєву ролю в подальшому розвитку
модерніст, поет, техніки (Модернізм). Імажисти
розглядали конкретний образ, а не ідею, як
основу істинної поезії, і спрямували зусилля на
розробку нов. лір. форми, яка б базувалась на
точній презентації образу. Вони закликали поетів
до словесної економії та застосування верлібру і
застерігали проти символізму та трал. метр. форм.
Теор. основою І. були ідеї Т.Е.Хулма (1886-
1917). Як нова літ. течія І. повністю оформився
в березні 1913, коли перший літ. маніфест
імажистів — “Кілька застережень імажиста”
Е.Паунда — був надрукований в амер. ж.
“Поезія”. Паунд визначив поет, образ як “засіб
миттєвої презентації інтелектуально-емоційного
комплексу”, шо повинен лежати в основі лірич.
вірша. У цьому ж номері були сформульовані три
основні принципи І.: “ 1. Безпосереднє зображення
“предмету” як суб’єктивне, так і об’єктивне; 2.
Не вживати жодного слова, яке б не сприяло
зображенню “предмета”; 3. Стосовно ритму:
писати, керуючись нормами муз. фрази, а не
нормами метроному”.
До І. належить рання творчість Паунда, Х.Д.
(Хільди Дулітл), Е.Лоуел, Р.Олдінгтона,
Дж.Г.Флетчера, Дж.Джойса, Д.Г.Лоренса. В
період від 1913 до 1917 вийшли чотири
антології І.: Des Imagisłes, 1914; Some Imagists,
1915,1916,1917. Періодичним виданням
імажистів у США був ж. “Поезія”, заснований
1912, а у Великобританії — “Егоїст”, заснований
1914. Паунд очолював 1. до 1914, коли він
залишив І. і зайнявся створенням нов. теорії
вортеиизму. З 1914 на чолі імажистів стала
Лоуел. Як активна течія І. проіснував до кін. 1-ої
світ, війни. Принципи І. знайшли безпосереднє
подальше втілення в вортецизмі.
Типол. близькими І. явищем у слов’ян, поезії,
зокрема, рос. (С.Єсенін, А.Марієнгоф,
Шершенєвич) та укр. (Б.І.Антонич) — є
імажинізм.
Наталя Карякіна