Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ІМПРОВІЗАЦІЯ

ІМПРОВІЗАЦІЯ (від італ. improvvisazione,
лат. improuisus — несподіваний, раптовий) —
процес складання худож. тв. в момент його
виконання. І. передбачає свободу поет, асоціацій,
високу майстерність та обдарованість автора.
Найтиповіша І. для усної нар. творчості, де
відтворювач фольклору спроможний деякою
мірою варіювати тв., тим самим відшліфовуючи
та удосконалюючи його. Так, явна І. присутня у
рос. частушках та билинах, укр. коломийках
та думах, на цілком вільній І. побудовані
голосіння. Творення героїчного епосу
відбувалося саме шляхом І., що виконувалися в
супроводі муз. інструментів (греи. аедами,
співцями фін., карел., естон. рун, укр.
кобзарями, вірм. гусанами, кавк. та тюркомов.
ашугами). Прованс, трубадури, каталанські та
іса хуглари, франц. трувери, нім. мінезінгери
на лицарських турнірах оспівували кохання,
утверджуючи культ служіння прекрасній дамі.
Існує т. зв. колективна І., яка властива
словесним змаганням та поет, іграм. Напр., агои
у давн. Греції — словесне змагання між дійовими
особами комедії, чи айтис на Сх. — поет,
змагання імпровізаторів (акиию, ясірші, ашугів),
де під супровід муа інструменту виконується І. на
задану тему. Притаманна будь-якій грі взагалі, І.
має місце також у поет, та словесних іграх
(буріме, иентон).
Певне місце І. займала у літ. та салонному
житті кін. XVIII — поч. XIX ст. Набула поширення
альбомна лірика, основні імпровізаційні жанри
якої — епіграма та мадригал. Особливо
популярною стає творчість поетів-імпровізаторів,
які створюють експромти на замовлення
публіки. Великої слави зажив А.Міцкевич, який
імпровізував поль. віршами або франц. прозою.
Цікава сама тема І, в л-рі XIX ст. О.Пушкін у
“Єгипетських ночах” створює образ італійця-
імпровізатора, зображуючи мист-во І. самобутнім
і своєрідним, шо потребує поет, натхнення,
майстерності та природної обдарованості автора.
Специфічність І. та кн. образ поета
інтерпретується у тв. Ж.де Сталь “Корінна, або
Італія” та В.Одоєвського “Імпровізатор”, де
техніка І. розглядається як залежність творця від
волі слухачів.
І. поступово набуває жанр, ознак.
Імпровізованими є такі жанри як варіація та
експромт. Відомі експромти та І. Міцкевича,
Пушкіна, Лесі Українки, В.Брюсова, С.Єсєніна,
М.Рильського та ін.
У музиці І. породжує ряд муз. жанрів: варіація,
фантазія, імпровізація, експромт. Цілком на 1.
побудований джаз.
Наталя Д ихочанова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.