ІНВАРІАНТ — елемент, сукупність
елементів, які в певній комбінації зберігаються
при всіх видозмінах дан. явиша. При цьому сам [.
визначається сукупністю цих видозмін. В суч. науці
уява про 1. стає все більш актуальною і набуває
продуктивного значення.
Важливість визначення І. в філол. науці
полягає в тому, що:
1. За допомогою І., який зберігається при
трансформаціях текстів одного типу, можна
встановити синхронну схему, що лежить в їхній
основі з тією повнотою і достовірністю,
встановлення якої без поняття І. неможливе.
2. Встановлена схема містить у собі
алгоритми, правила розгортання тексту, які можна
інтерпретувати і в синхронному, і в діахронному
плані,
3. Сукупність трансформацій і їх
послідовність дозволяє спостерігати
найважливіші закономірності в еволюції текстів
певного типу як на окр. етапах, так і протягом
усього періоду їх функціонування.
Першим у слов’ян, фольклористиці
використовував методи інваріанійного
дослідження казк. сюжетів Р.М.Волков. Завдяки
широкому розумінню морфології як вчення про
форми — як органічні, й культ., що
відображуються в текстах, — В.Пропп заклав
фундаментальні основи наук, дослідження казк.
сюжетів.
Таке розуміння морфології споріднює
вітчизняну філол. науку з суч. рівнем природничих
та гуманітарних наук, а також з деякими
заг=філос. течіями.
В основі цих поглядів на еволюцію форм
лежить відродження низки ідей Й.-В.Гьоте. Вони
зводяться до того, шо вчення про форми є
вченням про перетворення; шо заг., заснований
на трансформаціях тип проходить через всі
органічні ІСТОТИ; шо за допомогою цієї моделі,
своєрідного ключа, можна винайти, послідовно
створити які завгодно форми, що можуть (могли
б) існувати, якщо не існують. Закон таких
перетворень, на думку Гьоте, може бути
використаним у вивченні всього живого.
Розвиток цих ідей втілюється в працях одного
із засновників квантової механіки В.Гайзенберґа,
у представника молекулярної біології Ж.Моно, у
англ. ботаніка і зоолога Д’Арсі Томпсона, який
довів, шо біологічні трансформації можуть бути
виведеними в алгебраїчних формулах.
На Гьоте та Томпсона неодноразово
покликався К.Леві-Стросс, спостерігаючи у вияві
прихованого закону трансформацій аналогічні
відносини між міфами.
Ui погляди на перетворення форм
передували суч. теорії розуміння еволюції як
наслідку накладання перешкод (шуму) в теор,-
інформаиійному розумінні первісного біологічного
повідомлення. Теорія накладання перешкод була
запропонована для вивчення всього комплексу
семіотичних дисциплін В.Івановим та
В.Топоровим.
З погляду теор.-інформаційного переформу-
лювання еволюції як наслідку недосконалого
передавання інформації слід звертати увагу на
елементи та принципи побудови текстів, шо
запобігають таким перешкодам, роблять їх
стійкими в часовому існуванні та замінюваними
на наступних, стадіях еволюції. Такі елементи та
закономірності становлять інваріантні основи
текстів.
/гор Зварич