Коли гілля повисне невагомо
Й чутливий сон на землю упаде,
Крізь бір, де стежка кожному знайома,
Він обережною ходою йде.
До зір дерева тишину підносять,
Зітхає мох. Повзе туман, як дим.
І на рогах царя лісного – лося,
Немов корона, місяць молодий..