КАРНАВАЛ (італ. carnevale, від лат, carrus
navalis — потішна колісниця, корабель святкових
процесій) — нар. гуляння обрядового характеру,
шо супроводжується набором властивих лише йому
ознак та видовищних ефектів.
У Європі бере початок із ант. сатурналій (свято
весни). У ХШ ст. в Італії з’являється сама назва “К.”.
Протягом наступних ст. К. поступово стає трад.
святом з низкою певних обрядових елементів та
дій. Це нар. гуляння та розваги, костюмовані
npouecil, маскарад, акробатичні, спортивні та
театралізовані ігри. В наш час К. у його первинному
вигляді існує лише в Лат. Америці, елементи К.
зустрічаються у ісп. та порт, кориді, сул.
демонстраціях та ярмарках, розважальних формах
мист-ва — маскараді, циркові, шоу.
У слов’ян, фольклорі К. трансформується в
обрядове свято Масниці (буковинське — Місниці),
витоки якого лежать в язичницьких обрядах та
віруваннях, також пов’язаних із зміною пір року,
весняними сільськогосподарськими святами, які
уславлюють Сонце, перемогу весни над зимою і
супроводжуються обрядовими сценами та піснями,
розвагами, іграми, спортивними змаганнями.
Каранавальний обряд трансформується в
залежності від різних іст. умов та етнічних рис,
породжуючи тим самим нові форми та варіац ії.
Однак є низка сталих категорій та ознак, шо
створюють особливе карнавальне сві говідчуття.
Такими елементами є насамперед видовищність,
демонстративність та ексцентричність К. За
визначенням М.Бахтіна, К. — це “світ навпаки”, у
якому зникають всі забобони та обмеження.
натомість з’являються різноманітні карнавальні
зниження та непристойності, знецінюються закони,
моральні правила та якості, обов’язковими є
пародіювання та обдурення, фамільярне ставлення
тошо.
Відносність та контактність К. проявляються у
театралізованих словесних змаганнях,
містифікаціях, церемоніях зміни одягу та масок.
О б ов ’язковими для К. є сцени смерті та
відновлення, увінчання та розвінчання, поєднання
високого та низького.
К. мав значний вплив на л-ру, зокрема на
становлення її жанр, системи, шо Бахтін визначає
поняттям карнавалізаиГі. Виникає низка жанрів
карнавального походження, напр., пародійно-
сатир. жанри-, комедія, сатнрівська драма,
п а р о д ія , епіграма, б у ф о н а д а , ф ар с,
трагіф арс, бурлеск. З К. пов’язано виникнення
нар. італ. театру к о м е д ії м а со к , мист-во
ж он гл ерів у Ф ранції, ск о м о р о х ів у Росії,
шпільманів у Німеччині та менестрелів у Англії.
Наталя Лихоманова