КОДА (італ. coda — додаток, закінчення, віл
лат. cauda — хвіст) — 1) додатковий рядок (або
рядки) понад канонічну кількість у твердих
строфічних формах, напр., понад 14 у сонеті,
понад 8 у тріолеті, 2) заключна частина складної
строфи, напр., два останні рядки октави або
онегінської строфи. К., в цьому розширеному
розумінні, іноді позначена відмінностями від
основної частини, зокрема, кількістю стоп. К. може
буїи і в астрофічних вірш, побудовах, де засобом її
підкреслення є графічна відбивка, ін. шрифт тошо.
За змістом К. здебільшого являє собою висновок-
афоризм, пуант. В цьому розумінні вона, близька
до муз-знавчого розуміння терміну: заключний
розділ, шо завершує тв., узагальнюючи його зміст.
Приклади К. є в Дайте Аліг’єрі (“Vita nova”),
В.Брюсова (сонет “Цветы роняют робко
лепестки…”), Є.Плужника (вірш “Суди мене судом
твоїм суровим…”).
Елеонора Соловей