КОЛИСАНКА (КОЛИСКОВА ПІСНЯ) —
жанр нар. лір. пісні. К. співає мати (зрідка бабуся),
аби заколисати, залюляти, приспати, приспівати
дитину. К. переважно короткі. Ритм і темп —
зумовлені темпом гойдання. Мелодія — наспівна,
нескладна. Мета К. — відповідними рухами,
монотонним співом і приємними дитині словесними
образами спонукати до сну малого слухача. Муз. і
словесна форма та самий зміст К. вказують на
прадавнє її походження, на його спорідненість із
магічними навіюваннями — замовляннями.
К. кличе, аби прийшли олюднені Сон (Сонко,
Сонько), Дрімота (Дрімка, Дрімотонька) —
очевидний відгомін міфол. уявлень:
Холи по нас ночувати
І дитину колихати.
Ходи, сопку, в колисочку,
Приспи нашу дитиночку.
Поряд з цими образами — тварини, шо
піклуються про дитину. Найчастіше “співають кота”
— кіт м’який, теплий, кіт сірий, кіт білий, кіт
волохатий, кіт-буркіт, кіт-котар, котик-воркотик.
який .сам любить спати і дитину ладен приспати.
Кота приваблюють тим, шо:
У нас хата тепленька,
Дитина маленька.
Кіт займається тим, чим йому й належиться:
Сірий кіт
На колодку скік,
Впіймав мишку,
Пустив у колиску.
Мишка буде фати,
Івась буде спати.
Часом кіт шкідливий. Тоді співається:
Не вчись, коте, красти,
А вчись робити.
Хліби молотити,
Хвостиком змітати.
Лапками згрібати.
Хліба заробляти.
Дітей годувати.
Якшо дитина спить неміцно, потягається, мати
співає K., в якій засобами магії слова намагається
перенести це на кота:
На кота*воркота
Потягу шечки,
А на литятко
Сон-дрімушечки.
Крім кота, фігурують заєць, голуби (гулі,
гуліньки) тошо. Існують K., шо відображають різні
сторони життя (обставини, працю, радоші,
скуповування).
К. віддзеркалює любов матері до дитини, отож
бажає їй здоров’я, краси, шастя-долі, сили,
хоробрості, сподіваючись наспівати це дитині:
Ой. шоб спало, иіастн мало,
Та шоб росло, не боліло.
На серденько не скорбіло.
О й. рісточки на кісточки,
Здоров’ячко на сердечко,
Розум добрий в голівоньку,
Соньки-дрімки у віченьки!
Худож. особливості К. на всіх структурних
рівнях відповідають її змістові, зумовлені цим
змістом. Пестливість знаходить втілення в тому, шо
Н.Бабич вдатно назвала “мовним дивосвітом”. З
синтаксичних фігур характерні повторення,
анафори, епіфори, полісиндетони, напр.:
Та нема ні киці, ні водиці,
Та нічим же полоскати лободиці.
Та пішли кицю витягати.
Та витягли та й за ушки.
Положили на подушки.
Материнська любов бринить у зверненнях:
дитино, дитинко, дитиночку, дитяточку,
дитинонько, ясочко, ластівочко, голубчику,
зайчику, золоше і т.д., при цьому не зазначається
стать дитини. Більше того, до дівчат можуть
стосуватися звернення синку, соколе, напр.,
“засни, синку, колишися, ти в мене вродливая” або
“спи, Марусю, спи, соколе”. (В багатьох мовах світу
дитя — іменник сер. роду; воно ще, так би мовити,
не має статі. Це відображується граматично, напр.,
ст.-слов’ян, чадо, нім. das Kind. Укр. мові ця мов,-
психол. закономірність надто притаманна: воно,
мале, немовля). Лагідність відображена в насиченні
тексту поет, пестливо-здрібнілими словами:
рученьки, ніженьки, серденько, лішинонька,
кулешка, ходусеньки, ладусеньки, говорушки,
тоненька (тонеиька), легенька (легеиька), спатуні,
купатоньки, окупочки тошо. Багата синонімія,
напр., сороченька — льоля — льольочко —кошуля
— кошулечко. Ніжністю пройняті постійні епітети
та порівняння. К. властиві особливі
“заколисувальні” слова: люлю-люлю; лю-лі, лю-лі;
бай-бай (баю-баю); гойда-гойда-гойда-да; гаю-гаю-
гаю. Спів насичений звукописом та звуко­
наслідуванням.
Композиційно К. являють собою монологи-
навіювання або діалоги з тим, кого запрошують
присипляти дитину.
Поряд з трад. К. побутують імпровізовані. Вони
мало зафіксовані фольклористами саме через свою
імпровізаційність. У функції К. можуть побутувати
тв. ін. жанрів: родинно-побутова, суспільно-
побутова пісня, балада.
Основна утилітарно-побутова функція К.
доповнюється ін.: пізнавальною, естет, та
виховною. К. дає перше уявлення про світ, про
все, що оточує дитину (образ дитини завжди
стрижневий), про красу цього світу. Вона е
важливою частиною етнопедагогіки.
На жанр, основі нар. К. постала літературна
колисанка.
Анатолій Волков