Озеро заповнено звіздою,
над водою вересків дим,
світло як! Досвітньою порою
думається — буду молодим.
Ні, не про те…
Про вічність, як у юності,
славолюби, самокоролі.
Незвичайну птицю людяності
як прикмету вічної безжурності,
небо молодецьке, окрили!.