КОМЕДІЯ-БАЛЕТ —
жанр, шо об ’єднує діалог, танець, пантоміму,
інструментальну та вокальну музику, образотвор.
мист-во. Характерна для л-ри XVII ст. В К.-б.,
вперше створеній Ж .Б.Мольером, танцювально-
дивертисментна частина органічно входить у дію,
не позбавляючи її побутової правдоподібності та
викривальної спрямованості. Балетні інтермедії
та виходи не тільки не послабляють реаліст, основи
тв., а навпаки, самі визначаються реаліст, змістом
і сатир, відтінюють характери та дію п’єси. В К.-б.
танець, який прийшов з “мелодрамат. балетів” та
“балетів у виходах”, що панували у франц. балеті
XVII ст., набуває драматизму та пантомімного
характеру. Нов. є поява реально-побутових
образів, шо отримали гротескно-коміч.
трактування замість попередніх умовних,
пасторально-міфол. Вокальні номери
наближаються до форм и коміч. опери. Це
підготувало балет до того поєднання з комедією,
яке здійснив Мольєр. Спільно з композиторами
Ж.Б.Люллі та М.А.Шарпантьє, балетмейстером
П.Бошаном та декоратором Г.Віґаранті Мольєр
поставив свої К.-б. “Настирливі” (1661), “Шлюб із
примусу” (1664), “Принцеса Елідська” (1664),
“Любов-цілителька” (1665), “Комічна пастораль”
(1666-67), “Ж орж Данден” (1668), “Пан де
Пурсоньяк” (1668), “Мішанин-шляхтич” (1670),
“Хворий, та й годі” (1673). К.-б. мала значний
вплив на наступний розвиток франц. муз театру і
стала важливим етапом на шляху до “муа трагедії”
Ж.Б.Люллі, клас, опери XVIII ст. та пантомімних
балетів Ж.Ж.Новера.
Людмила Сердюк