Лексикон загального та порівняльного літературознавства

КОМЕДІЯ НАСТРОЇВ

КОМЕДІЯ НАСТРОЇВ — жанр, шо склався
на межі ХІХ-ХХ ст., перш за все в творчості
А.Чехова. Але чехівська К.н. була підготована
європ. (Г.Ібсен, М.Метерлінк) і рос. (І.Тургєнєв)
драматургією. Порушуючи канони комедії як драм.
виду, К.н. поєднує ознаки трад. жанрів — комедії
ситуації й ком ед ії характ ерів, воднораз
збагачує комедію тонким психологізмом. Невідпо­
відність внутр. сутності зовн. проявам, учинкам,
манері персонажів спричиняє сприймання
персонажів як комедійних. Але у кожного з них —
свій світ глибоких, часто сумних і прикрих настроїв,
переживань. Герої К.н. намагаються пізнати
складнощі життя і визначити своє місце в ньому.
Тому в п’єсах відсутні зовн. конфлікти. Причини
поведінки героїв лежать у емоціях, коміч. та трагіч.
Персонажі переживають внутр. стійкі і тривалі
пошуки, розчарування тошо. Протиріччя в К.н.
зосереджено на долі героїв, а не на тимчасових
зіткненнях. Це в свою чергу спричиняє зникнення
трад. зав’язки, перипетій, розв’язки. Драматурги
вводять у п’єси низки поодиноких “малих” тем, шо
має завданням діалектично розкрити хід гол. теми
тв. Цілковитим порушенням жанр, канонів є
фінали. Особливо це спостерігається в комедіях
Чехова: самогубство Треплєва — “Чайка”. Фінал
“Вишневого саду” — комедії, як наголошує автор
— викликає гостре відчуття болю за знищуваний
сад, за Ф ірса, якого “забули” в замкненому
будинку. Стиль К.н. — стриманий, побудований
на тонкому психологізмі. Панує не діалог-
суперечка, як у комедії характерів, а діалог-бесіда,
в якому прихований емоційний зміст. Тому репліки
мають внутр. сенс, шо він не збігається з зовн.
логікою висловлення, іноді суперечать їй, але
містять “підтекст” (“підводна течія”). Побутові
репліки чергуються з лір., високими і поет. Вел.
ваги набувають паузи, шо теж поглиблюють
розкриття психолого-соц. тем, характерів дійових
осіб, надаючи тв. не властивих комедії рис,
відображує подальшу еволюцію комедійних жанр,
структур, а ширше — тенденцію мист-в до
міжвидового та міжродового синтезу. К.н. знайшла
розвиток у творчості М.Горького, Лесі Українки
(“Блакитна троянда”), Л. Андреева, Б.Шоу (“Дім, де
розбиваються серця”, за автор, визначенням —
“фантазія в російському стилі”), Л.Хелман (дилогія
“Лисички”, “За лісами”), Дж.Прістлі (“Ракитовий
гай”, “Райський куточок”), М.Булгакова (“Дні
Турбіних”), О.Арбузова, В.Розова, О.Володіна,
О.Коломійця.
Людмила Волкова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.