КОНДАК — поема-гімн літургійного
призначення, оповідною основою якої є
зображення подій з Священного Писання чи з
життя христ. святих. В нього входить: кукулій, або
кукуль (буквально з грец. “капюшон”), тобто зачин,
шо відрізняється від наступних строф меншим вірш,
обсягом, метр. структурою та містить в собі стисле
оголошення теми або звернення до Бога чи
слухачів-віруючих; а також — приблизно два
десятки строф (ікосів), шо тяжіють до ізоморфізму
— метр., синтаксичного та композиційного (напр.,
обов’язкова наявність тропаря, або рефрену,
який з’єднує всі строфи між собою); і нарешті,
фінальн. звернення — молитва до Бога чи святих
(перорація), а інколи — звертання до аудиторії.
Майстром К. був візант. поет VI ст. Роман
Солодкоспівець. Засвоївши досвід сирійської
літурійної поезії, зокрема, таких жанрів, як
мадраша та согіта, він тонізує силабічний вірш, а
під впливом грец. ораторської прози збагачує його
звук, інструментовкою та римою, яку вперше
вводить у практику європ. віршування.
Пізніше К. перетворюється на коротку строфу,
яка стає складовою частиною канону та акафісту,
напр. Кондак Пророкові: “Освічене Духом, чисте
серце твоє було оселею найяснішого пророцтва,
бачив бо ти майбутнє, як сучасне, через те ми
шануємо тебе, пророче (ім’я) славний”.
Б о р и с Іваню к