КСЕНІЯ (грец. хепіа — гостинність, від xenos
— іноземець, xenios — подарунок гостеві) —
близький до епіграми дотепний вірш, шо містить
похвалу або дружнє повчання, спрямоване до
адресата. Якшо в епіграмі адресат негативний
персонаж, то в К. — позитивний.
У стародавн. греків і римлян К. називали
подарунки господаря гостям під час застілля.
Пізніше ними стали іменувати застільні вірші —
мініатюри епіграмного та афористичного типу.
Творцем жанру вважається давньорим. поет
Марціал, якому належить збірка “Ксенії’’
(“Гостинці”). До К. зверталися нім. поети Й В.Гьоте
та Ф.Шіллер, поляк Я.Івашкевич (зб. “Ксенії та
елегії”).
В укр. поезії жанр К. зустрічається рідко, хоча
зразки її наявні вже в давн. л-рі. К. можна вважати
вірші під назвою “Епіграми” (1708) Івана
Максимовича, шо є дружніми порадами читачеві
морально-філос. змісту.
У нов. л-рі до цього жанру звернувся І.Франко
в циклі “Епіграмати і ксенії” 1874 (“Думаєш,
плакать нам треба…”, “Других похибки ти
збираєшся поправляти…”, “Тихо трудячись…”).
Дидактичні за змістом К. циклу мають безіменного
адресата, автор у полемічній формі подає добрі
поради, спрямовані на подолання негативних рис
його характеру та на правильне розв’язання ним
сусп. проблем.
Юрій Клим юк