КУМУЛЯТИВНА КАЗКА (від лат. ситиіаге
— накопичувати, збільшувати), — жанр,-
композиційний різновид казки про тварин. 1н.
назви — ланцюгова або ланілогоподібна казка.
Основна засада побудови К.к. — повторюваність
подібних ланок-епізодів у той спосіб, шо кожен
наступний підсилює перешкоди, про які йшлося в
попередньому (прийом композиційного клімаксу).
Можливе просте поєднання ланок оповідного
ланцюга за схемою а+Ь+с…, або з повторенням
усіх попередніх епізодів за схемою
а+(а+Ь)+(а+Ь+с) .. Розв’язка настає з появою
останньої дійової особи (ведмідь у “Рукавичці”,
мишка в “Ріпці”) або всі ланки повторюються у
зворотному порядку аж доки розв ’язується
ускладнення, шо мало місце в першій ланці. Так у
казці “Коза-дереза” цап післав козу за горіхами,
вона не повертається. Цап звертається до вовків,
аби вони загнали козу додому. Коли ті
відмовляються, цап звертається послідовно до
ведмедя, людей, дрюччя, сокири, каменя, вогню,
води, бурі. Буря жене воду, вода іде гасити вогонь,
вогонь — палити камінь, камінь — тупити сокиру,
сокира — рубати дрюччя, дрюччя — бити людей,
люди — полювати ведмедя, ведмідь — дерти
вовків, вовки — гнати козу, коза повертається до
цапа з горіхами. К.к. бувають формульні (формули
можуть бути пісенними): “Колобок”, “Ріпка”, “Коза-
д ереза”, “Гарбузова родина” або оповідно
спокійні: “Звірі в ямі”, “Зимівка звірів”.
Кумуляція може бути засадою побудови тв. й
в ін. казк. і неказк. жанрах. Приклади кумуляції в
побутовій казці “Калиточка” — рос. варіант “Міна”,
або популярний міжнар. сюжет “Ступінювання
злих новин” (за покажчиком казк. сюжетів
С.Томсона — 2030). Слуга розповідає панові (пані)
про прикрі події, шо сталися за відсутності
господаря в маєтку; починається начебто з малого:
помер песик, далі ланцюгове поєднання епізодів
аж до повідомлення, шо згорів палац, а пані (пан)
заподіяла (заподіяв) собі смерть.
Досить часто зустрічається кумуляція в
необрядових піснях: “Ти ж мене підманула”, “Ой
служив я в пана та й перше літо”, євр. пісня “У
неділю бульба”.
Анатолій Волков