ЛЕЙТМОТИВ (від нім. leitmotiv — провідний
мотив), муз. термін, запозичений літ.-знавством.
Його ввів Р.Вагнер (1813-1883) у створеній і
розробленій ним музичній драмі. В кн. “Музика
і драма” (1851) він визначає Л. як наскрізну муз
тему, ф разу, мотив, які неод норазово
повторюються протягом всього тв. Пояснюючи
поет. Л., Вагнер писав: “В цих основних мотивах,
які є не сентенціями, а пластичними моментами
почуття, намір поета, здійснений тим. шо він
сприйнятий чуттєво, стає найбільш зрозумілим”.
Пізніше значення Л. в л-рі розширилося. Його
різномасштабні форми можуть виражати провідну
думку, переважний настрій, гол. тему, лексичні і
синтаксичні одиниці, шо повторюються, тропи, У
ширшому плані Л. може характеризувати
спрямованість творчості письменника і навіть цілої
літ. течії. Найбільш поширений різновид Л. —
конкретний, наполегливо повторюваний образ.
виразна деталь чи т.зв. ключове слово, В процесі
повторення Л. набуває різноманітних смислових
відтінків і асоціацій, які сприяють поглибленій
трактовці явища, шо визначається. Схильність до
використання Л, в різноманітності його форм
характерна для художників слова, котрі тяжіють
до поет, музичності і застосування в п розі муз.
структур. Такими є деякі п ’єси Б.Шоу, А.Чехова.
Б.Брехта, ром ани Р.Роллана, Т.М анна,
Е.Гемінгвея. За зізнанням Т.Манна, роман завжди
був для нього симфонією, контрапунктичним тв..
переплетенням тем і мотивів. Різноманітні Л. в його
романі “Чарівна гора’’. Персоніфіковані ідейні
блукання європ. інтелігенції представлені в Л.
“життя” і “смерті”. Гемінгвей повторами деталей
середовиша, пейзажу, зовнішності персонажів
досягає економії худож. засобів, високого
емоційного насичення (напр., Л. “дощу” в романі
“Прощавай, зброє!”). Варте уваги судження
К.Станіславського про широкомасштабний Л.
чеховських п’єс: це мрія драматурга про
необхідність змін у застійній і вульгарній рос.
дійсності. Режисер вважав цей Л. провідним в
“Чайці”, “Дяді Вані”, “Вишневому саді”.
Поширення словесні, синтаксичні, тропічні Л.
отримали в дорев, і рад. укр. поезії та прозі. Вірш
П.Тичини, який тяжіє до музичності, містить часто
вживані Л. “вітру”, “бувд”, “плуга”, “літака”, “білих
островів”. М.Рильський часто вживав як Л. образ
“крил” . Досить виразний Л. “с о б о р ” в
одноіменному романі О.Гончара, який став тепер
разом з його синонімічним варіантом “храм”
символом високих духов. цінностей. Порівн.
вивчення літ. Л. у практиці і теорії творчості
необхідно для створення суч. капітальної іст.
поетики.
Мико/та Нефьолов