Коли гостей з добром стрічають –
Виносять хліб і жменьку солі.
На чашку запросивши чаю,
Відкриють душу мимоволі.
Вода і хліб, поля і хащі –
Немов супутники мої.
Буває, сіль приймем за щастя,
Як збережем в путі її.
А трапиться, що на підйомі
Зустрінеш небезпеку де, –
Не пожалій ти пучку солі,
Посип дорогу – лід зійде.
І їжі смак, і піт з роботи,
І білого прибою шов.
Все – жменька солі. Без турботи
Віддай її, хто в дім прийшов..