ЛУБОЧНА ЛІТЕРАТУРА — в Росії та Україні
ХУШ-ХІХ ст. дешеві масові, невел. за обсягом видання
для народу (окр. аркуші або кн.), де текст
супроводжувався малюнками. Поряд з рел,-
леґендарними тв. (житія святих, сказання про
монастирі, місця паломництва і т.п). Л.л. зверталась і
до світських сюжетів. Почасти це були переклади
/шиарських та пригодницьких романів й повістей,
які в Зх. Європі ввійшли до розряду народних книг.
Поширення набула повість “Про Петра Золоті ключі”
— перекладна переробка роману про прекрасну
Магелону. Повість про Октавіана, перекладена 1677
з поль. мови під заголовком “Повість про римського
кесаря Оттона”, стала популярною в Росії XIX ст. під
назвою “Історія про левицю, шо виховала царського
сина”. Незрілка Л.л. вдавалася до переробок казок,
билин, іст. переказів. Відомою стала казка про Бову-
Королевича, шо була перекладом з серб, мови італ,-
франц. лицарського роману, й потрапила до Росії
через білор. посередництво, або героїчна казка сх.
походження про Єруслана Лазаревича. Л.л., можливо,
частіше, ніж нар. книги на Зх. вдавалася до засобів
нар. сатири (казки про Йоржа, Шемякін суд та ін.) і
до мал. жанрів “низової” л-ри (пісенники, оракули,
сонники тощо). У скороченому примітивному вигляді
друкувалися своєрідні дайджести— переробки тв.
О.Карамзіна, О.Пушкіна, М.Гоголя, М.Лермонтова
без прізвища автора. Як і зх-європ. нар. книги, Л.л.
переважно анонімна, однак вона висунула і своїх
“класиків”, серед яких варто згадати Матвія Комарова:
“Опис житія славного шахрая і злодія Ваньки-Каїна і
французького шахрая Картуша” (1779), “Повість про
пригоди англійського мілорда Георга і
бранденбурзької марк-графині Фрідеріки-Луїзи”
(1782) та Андрія Філіпова: “Вісті про хороброго
рицаря Францила Венціана і про прекрасну королеву
Ренцівену” (1787).
Див. Інтерсеміотнка.
Петро Рихло