МАКАРОНІЧНА  МОВА — текст, де
складники двох мов — рідної та чужої —
виступають більш-менш нарівні. Існують два
різновиди М.м.:
1) Поєднання різномов. уривків, напр., у
діалозі:
ЩО КОМУ ГОДИТЬСЯ
“Ja k и;г, chlopic, tego po p a Ju ż bytu w olał psa ca ło w a ć1”
Cahijece и УС/.С Мужик злиться злиться-
Ja bytu je g o nic ca b w a l, “Та тан. — каже. — ясний пане,
Zeb brali na mękę, Шо кому голіггься
(С.Руданський)
У водевілі І.Котляревського ‘ Москаль-
чарівник” дійові особи говорять різними мовами:
Михайло та Тетяна — укр., солдат Лихой — рос..
Фінтик — якимось рос.-слов’ян. покручей.
2) Граматичне оформлення слів рідної мови
на чужомов. кшталт. Первісно — з Сер-віччя до
XVIII ст., на лат. кшталт: Альберт Великий (Albert
von Bollstadt) —> Albertus Magnus Рене Декарт
(Decartes) —> Renatus Cartesius. Пізніше явище М.м.
було пов’язано з схилянням перед чужою країною
(галломанія, англоманія, в укр. умовах — по­
лонізація, згодом зросійщення),
М.м. слід відрізняти від варвари зм ів — вкра­
плень окр. чужомов. слів.
Див. Макаронічна поезія. Мовний меланж.
Анатолій Волков