МАКАРОНІЧНА  ПОЕЗІЯ , або макаронічні
вірші (італ. poesia maccheronica від maccheroni —
макарона) — літ. текст, переважно гумор.-
жартівливий або сатир., у якому поєднується
лексичні первні двох (зрідка — кількох) мов у більш-
менш однаковому співвідношенні (на відміну від
варваризмів — включення окремих чужомов. слів
чи виразів). Комізм М.п. грунтується на навмисному
поєднанні непоєднуваних лексичних первнів —
різномов. слів і фраз у цілісному тексті. М.п.
виступає в двох різновидах: 1) змішування
різномов. фрагментів (у письмовому тексті — ав­
тентичною графікою); 2) граматичне оформлення
даного тексту на взір ін. мови. М.п. виникла в
античності. Спочатку являла собою лат. вірші з
інкрустацією чужих, переважно гр. слів. М.п відома
з IV ст. до н.е. (поет Авзоній). Фривольні вірші, де
чергувалися нім. і лат. рядки з уявно евфімістичною
метою, зустрічалися в поезії вагантів (ХІ-ХІІ ст.):
Я скромной девушкой была
Virgo dum floberam
нежна, приветлива, мила,
Omnibus ptacebam.
Термін М.н. походить від назви тричастин-
ного поет, зводу коміч. поем “Макаронія” (“Le
Maccheronee”) італ. поета Т.Фоленго (1491-
1544). “Макаронія” написана мовним мелан­
ж ем — сумішей італ. літ. мови, різних діалектів,
“кухонної” латини, класичної латини. Ці
строкаті пєрвні було граматично оформлено
саме за законами клас, латини. Зі слов’ян, л-р
М.п. найміцніше вкорінилася в Польщі. Вже з
XVI ст. була літ. розвагою доби Відродження,
як. Carmen Macaronicum Я.Кохановського.
Найбільшого поширення в Польщі досягає в
XVII-XVIII ст. Напр., “Juvenalis redivivus to jest
Satyry…” К.Оргаліньського (1609-55). У сх,-
слов’ян. л-рах М.п. поширюється з XVIII ст.
Часто це були тв., у яких висміювалась мода
сусп. еліти на пріоритет чужоземних мов та
сприйняття відповідних чужих культур
(зфранцуження, знімеччення та ін.). Щодо
цього яскравішою є рос. поема І.Мятлєва
“Сенсации и замечания госпожи Курлюковой
за границею — дан л’этранже” (1840-44).
Відомі макаронічні вірші В.Маяковського
“Блек енд уайт”, “Американські росіяни”
тошо.
Досить часто М.п. використовується як скла­
дова частина певної жанр, форми (поеми, балади
т.д.) в якійсь сюжетно-композиційної ситуації.
Напр., І.Котляревський у поемі “Енеїда”
використовує макаронічний вірш у епізоді прибуття
троянців до царя Латина:
Енеус ностер ма гнус панус
І славний Троянорум князь,
Шмигляв по морю, лк ииганус,
Ад те, о рекс! Прислав нунк нас…
Рогамус. ломіне Латине,
Нехай наш калуг не загине
Пермітте жить в землі своей.
Хоть за пекунії, хоть гратіс,
Ми дякувати будем сатіс
Бенефінениії твоєй.
М.п. має і фольклор. Побутування: це
своєрідне пародіювання нар. пісень. Наведемо
показові два словац. та один укр. приклади:
— C ur amare ploras, m e m ile serdeвko?
Cur, quia, quare. m oja laslovicko?
— D icerum cur, quare; Bojim .se velice,
quod me derelinques, ze nine zanechale
P o ved mi, ma m ila,
Wer hat kemacht,
źe j a nenwźem spat
die kantze nachlr
Ix бін тебе чекала,
Варум ти не прийшов?
Чи фатер не пускали.
Чи вассер з неба йшов?.
Анатолій Волков,
Юрій Гречанюк