МА(Е)СНА(Е)ВІ (араб. подвійне ”) — жанр сх.
поезії, епіч. поема. Поширений варабомов., пере­
мов., тюркомов., а також мусульман, л-рі Індії
(урду). Як і ін. жанри епіч. поезії, М. писався
суміжноримованим двовіршем (бейтом), який також
має термінологічну назву месневі.
За тематичними ознаками розрізняють
дидактичні М. («Сіндбад-наме» персько-тадж.
поета ІХ-Х ст. Рудакі), романізовані М. («Варга і
Польша» азерб. поета ХІ-Х11 ст. Месіхі). М.-утопії
(«Книга мудрості Іскандара» фарсімов. поета XV
Джамі) тошо.
Полілінгвізм най. літ-р Сх., шо зумовлював
постійні взаємозапозичення, спричинив жанр,
збагачення М. («Історія царювання Іскандара» урлу-
поета Нусраті (XVII ст.) створена під впливом
героїчних пісень Пн. Індії (віргаткі). Зокрема,
розповсюдженню М. як жанру сприяло свідоме
наслідування епопеї перс-тадж. поета X XI ст.
Фірдоусі «Шах-наме».
Борис Іванюн