М ЕТАТЕКСТ — термін, шо означає
онтологічну єдність всіх худож. проявів л-ри та
культури. З а словами Р.Барта, будь-який текст є
М. щодо якогось ін. тексту. Це не означає, шо у
будь-якого текста є певне, чітко виявлене
походження; на думку франц. постструктураліста,
‘текст утворюється з анонімних, невловимих, разом
з тим, вже десь читаних цитат ? цитат без лапок”.
М. ? текст, який ‘примушує усвідомити природу і
значення сам ого створення тексту” (Б орхес
Хатлен). П озаяк саморефлексивність робить
проблематичною реальність текста, автора і
читача. М. уводить їх у тканину тексту як героїв
худож. тв., не дозволяючи їм залишатись пасивними
спостерігачами метатекстуальних худож. уявлень.
М. можна називати і своєрідний літ. тв., який
складається з текстів різних авторів, о б ’єднаний
спільним сю жетом і внутр. драм атургією .
Створення єдиного М. (подібного Біблії) часто стає
своєрід ним підсумком творчост і багатьох
письменників. Як правило, єдиний цілісний М.
форм ую ть всі тексти авт ора (нап р., ром ани
В.Набокова). Дж.Джойс є рідкісним виключенням
прозаїка, М. якого цілком втілився в межах одного
роману “Улісс”.
Композиційними принципами, шо об ’єднують
різнородні тексти у єдиний М„ є ілюзія хаотичності,
перерваності, нерегулярності. Поряд з наведеними
тв. мож на згадати й ті, шо мають ознаки
композиційної метатекстуальності; ‘ Москва-
Пстушкі” В Єроф єєва, “Школа для дурнів’’ та “Між
собакою і вовком” Саші Соколова.
Наталя Лкхоншмжа