Лексикон загального та порівняльного літературознавства

МЕТОД

МЕТОД 1. Худож. — сума творч. засад худож.
самовираження та зображення життя, зумовлена,
в першу чергу, світоглядом митая. М.х. визначає
обрання митцем певного кола худож. засобів, шо
утворюють відносно гармонійну індивідуальну
стильову систему. Подібність чи близькість
світогляду та індивідуального стилю у різних митців
спричиняються до виникнення худож. напрямів,
течій та груп. Таким чином, можна говорити, напр.,
про класицизм, сентименталізм, романтизм і
т.д. і як про певний худож. метод, і про напрям
(течію), і про стиль, але це є три іпостасі єдиного
цілого. Щоправда, в межах одного твор.
об’єднання існує величезний простір для
індивідуальних проявів — так, в романтизмі
спостерігається справжня градація відтінків позиції
митця — від змалювання суб’єктивно-психолог.
рефлексії до створення широких соц.-утопіч.
панорам, але й те й ін. зумовлене відразою до
існуючої реальності. З ін. боку, існують в рамках
одного напряму й окр. значні течії, котрим
притаманний власний метод.- так в модернізмі
виразно виділяється символізм як чітко окреслена
ідейно-стильова єдність. Поняття М.х. формується
на межі ХІХ-ХХ ст. й канонізується у формалістів,
згодом, в радянському літ-знавстві воно набуває
ідеологізованого насичення (зведення методу
художника лише до відбиття його класово-політ.
позиції).
2. Літ-знавчий, який об’єднує вчених у межах
тієї чи ін. методології, наук, ш коли (міфол.,
біографічний, культурно-іст., порівняльно-іст. та ін.
методи вивчення л-ри).
Семен Абрамович

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.