МІФОЛОГІЧНА  ШКОЛА — наук напрямок
в фольклористиці та літ-знавстві, шо вивчає
міфологію як джерело нац. культур і перш за все
фольклору. Виникла в епоху європ. романтизму.
Н а ранній стадії теорія міфу знайшла розробку в
книзі італ. мислителя Дж.Віко “Н ова наука” (1725).
Він висунув концепцію розвитку поет, та проз,
мови, тропів з міфу (‘‘кож на м етаф ора або
метонімія — “маленький міф”). Теорія Віко
випередила основні напрямки у вивченні міфу:
гердерівський та романт. Й.Гердер розглядає міфи
як елемент нар. творчості, вираж ення най.
своєрідності. В гуртку енських романтиків під
головуванням Ф.Ш легеля виникла ідея про
значення міфології для суч. худож. творчості, а
також про можливість створення нов. міфології.
Романт. теорія міфу найповніше виражена в праці
Ф . В.Й.Шеллінга “Філософія мист-ва” (1803), який
вважав міфологію “світом і грунтом, на якому
тільки і можуть квітнути та зростати витвори
мистецтва…. отримати вираження вічні поняття”.
Романт. етагі ф орм уванн я Мли. отримав
розгорнуте вираження у вел. дослідженні історика
нім. мови та фольклориста Я.Ґрімма (1785-1863)
“Німецька міфологія” (1835). 1ст. і порівн. вивчення
мови дало можливість авторові реставрувати сер-
віч. давнину в мові, міфології, поезії та побуті. Він
дійшов висновку про взаємне проникнення історії
та міфології в епосі, виникненні з міфології казки,
легенди Грімм прагнув визначити методику
виявлення міфол. основи худож. тв.. спираючись
на те. що “поетта художник поступово відступають
від древніх взірців і переходять до зображення
божественних предметів в міру своїх сил…
Прикрашання міфу і є проминанням деяких його
рис, гуманізація давн. святих взірців, яке прагне
наблизити богів до нашої душі, зробити їх більш
людяними і в той же час знайти безпосередній шлях
до душі людини”. Цим положенням визначався
характер еволюції міфа в л-рі. накреслювалися
шляхи його дослідження в худож. тв. Романт.
ідеалізація міфа містила ряд спірних зіставлень, не
завжди враховувал а різниш о між образами
міфології та схожими метафорами й уособленнями
поетів. Бр. Ґрімм пояснювали подібність явиш в
області фольклору різних народів спільністю їх
давн. міфології, “праміфом . І все ж Я.Грімм. його
сучасники та учні А.Кун, В.Мангарлт (Німеччина).
М .М юллер (Англія). М .Бреал ь (Франція),
О.М.Афанасьев. Ф.І.Буслаєв. О.Ф.Міллер (Росія)
глибоко вплинули на вивчення культури, дали
початок міфол. методові дослідження фольклору.
Були закладені засновки порівн. та типол. вивчення
міфології і фольклористики, подальшого розвитку
М .ш. в їх най. різн ови д ах. Засновником
“порівняльної міфології” є англ. філолог М.Мюл­
лер (1823-1900) . Він виводив давні міфи з
особливостей первісних мов, що вели до
персоніфікації явищ природи та створення образів.
Забуті синонім и створю вали грунт для
міфотворчості. Прототипом багатьох міфів стало
сонце та пов’язані з ним явища (солярна теорія).
Засновник антропологічної школи Б.Б.Тайлор
(1832-1917) висунув теорію антропологічної
походження міфів. їх основою вважав ідеї, а не
словесні ф о р м и , в м іф от в орч ост і вбачав
вираження первісної ‘ філ ософії” природи.
Перш им представником р о с. М.ш. був
Ф .Б усл асв (1818-1897). Засн ов к ом його
дослідження пам’ятників фольклору і лавн-рус. л-
ри стає ідея нерозривного зв’язку мови та міфу,
мови та нар. оповідання. В дисертації ‘П ро вплив
християнства на слов’ян, мову. Досвід історії мови
за Остромировим євангелієм” (1848) Буслаєв
встановлює два періоди в історії давн-слов’ян.
мови: міфол. (поганський) та христ.. коли первісна
міфологія починає витіснятися христ. поняттями.
Подібність к азок та оповідей він пов язував не
тільки з запозиченням, але й із заг. законами логіки.
О.М.Афанасьєв (1826-1871) у тритомовій праці
Поетичні погляди слов ян на приролу. Досвід
порівн. вивчення слов’ян, оповідей та вірувань у
зв’язку з міфічними розповідями споріднених
народів” (1865-186У) розкрив міфол. основу рос.
казок, вказав на значення порівн. методу. Він
зіставив різні варіанти билини зі спорідненими
пам’ятниками та оповідями ін. народів з метою
відновлення первісного тексту. Подібне завдання
розв’язав О.М іллер (1833-1889) у дисертації
“Порівняльно-критичні спостереж ення над
ш аровим складом росій ського епосу. Ілья
М уромеиь і богатирство київське” (1869)
Словесність, в його уявленні, містить ряд
послідовних шарів, які повинні бути предметом
дослідження ( “наука нар. словесності є свого роду
палеонтологією ”). Подібність і принципову від­
мінність міфу та худож. образу найбільш точно
визначив укр. філолог О.Потебня (1835-1891) в
‘Записках з теорії словесності ”: “Для нас міф. що
приписується нами первісній людині, є лише поет
образ… Навпаки, в міфі образ і значення різні,
інакомовність образу існує, але самим суб’єктом
не усвідомлюється, образ повністю переноситься
в значення”. З цього положення випливає те, шо
міфологія минулого в суч л-рі може бути тільки
засобом створення худож. образності.
У X X ст. співвідношення міфів, ритуалу,
фольклору та л-ри досліджує неоміфол. школа
Микола Нефьоаов