МІЩАНСЬКА ДРАМА — драм, жанр у л-рі
П росвітництва, в якому, на противагу
династичним, державним і громадянсько-
патріотичним мотивам високої трагедії або гумор,
висвітленню життя серед, соц. верств у “низькій’
комедії”класицизму, зображуються побут і звичаї
третього стану, драм, стосунки особистості із сусп-
вом. Як жанр просвітницького реалізму М.д.
представляє не стільки харак тери , скільки
становите в сусп-ві звичайної людини, її
приватне життя. Заперечую чи вагу знатного
походження, М.д. висуває принципи позастанової
цінності, особистої гідності індивіда, руссоїстичний
культ доброчинної “природної людини”. Для М.д.
харак т ерн і інтерес до соц . укладу, побуту
демократичного середовища, морально-етична
проблем атика, дидактична спрям ованість,
простота сюжету, жива нар. мова: у краших
зразк ах від ображ ен і психол огія середньої
людини”, протест проти соц. нерівності.
М.д., шо знаменувала відкритий розрив з
естетикою класицизму, зародилася як самостійний
жанр у 1-й пол. XVIII ст. в англ. л-рі: “Лондонський
купець, або Історія Джорджа Барнвелла” Дж.Лілло
(1731), “Гравець” Е .М ура (1753). Дальшого
розвитку М.д. набула у 2-й пол. XVIII ст. у франц.
і нім. л-рах у творчості Л.Лідро (“Позашлюбний
син’’. 1757: “Батько родини”. 1758). М.Ж.Седена
(“Філософ, сам того не знаючи”, 1765), П.О. де
Б ом арш е (“Є вген ія”, 1767), Л .С .М ерсьє
(“Незаможній”, 1772; “Суддя”, 1774). Реаліст. М.д.
в нім л-рі представляють “Міс С ара Сампсон’
(1755). “М інна ф о н Б арнгел ьм ” (1767)
Ґ.ЕЛессінга. “Ґьои ф он Берліхінген” Й.В.Гьоте
(1773). у Росії “Іменинники” М.Верьовкіна (1774),
“Друг нещасних” (1774), “Гнані” М .Хераскова
(1775). Т е ор . обгрунтування М .д. дано у
“Гамбурзькій драматургії” Лессінга, “Міркуваннях
про драматичну поезію” Дідро. “П ро театр, або
Нове есе про драматичне мистецтво” Мерсьє.
“Замітках про театр” Я.М .Р.Ленца. в естетиці
штюрмерів. М.д. сприяла зміцненню реаліст, начал
у європ. мист-ві.
В укр. л-рі з М.д. межує “Наталка Полтавка”
[.Котляревського. На відміну віл Дідро, який на
перше місце висуває зіткнення ситуацій, і Лессінга.
який, нехтуючи фактичною та іст. достовірністю
обставин, вимагає зображення типових (родових)
характерів, Котляревський прагне показати типові
характери у типових нац. обставинах.
Зосередження конфлікту у сф ері повсякденних
людських контактів о б ’єктивно наближає укр.
письменника до відкриття причинних зв’язків між
людиною і середовищ ем , до зображення
особистості як сусп. характеру.
Микола Яценко