МОДЕЛЬ — (лат modulus — “міра, зразок”)
— речова, знакова або мислима система, шо
в ід ображ ає принципи внутр. структури,
функціювання та характеристику об ’єкта пізнання.
Термін М. має кілька значень:
1. У теорії мист-ва — реальний об ’єкт, шо став
предметом худож. зображ ення (напр., відома
письменникові особа, риси якої він втілив у худож.
образі);
2. У літ-знавстві — зображення, структура яких
є в тому чи ін. відношенні аналогом структури літ.
явиш або процесів; літ-знавчі моделі можуть мати
вигляд наук, текстів (напр., кн. Ю .Л отм ана
Структура худож. тексту”), схем (напр., схеми
систем літ. комунікації та метакомунікації у працях
А Поповича) або систем знаків (напр., зображення
вірша за допомогою знаків “Іі”, ‘”/”. Моделі у
літ-знавстві створюються з метою збереження знань
і використовую ться для пояснення та
передбачення.
3. У семіотиці л-ри — іконічний знак (образ
зображуваного об’єкта) в літ. тв. та літ. тв. як
іконічний знак-, у л-рі семіотика вбачає одну з
моделюючих систем (до них, окрім л-ри, відносять
образотвор. мист-во. міф. етикет та ін.), стосовно
ін. робиться гіпотетичне припущення про надбу-
дованість їх над первинною моделюючою
системою — приролньою мовою; особливістю л-
ри як вторинної моделюючої системи є те, шо вона
оперує сукупністю створених засобами природної
мови іконічних знаків; певна подібність їх структури
до структури конкретних об’єктів (реальних та
ідеальних) робить їх М. цих об’єктів; в літ. тв.
поєднання іконічних знаків утворює нов. іконіч.
знак, шо являє собою више знакове ціле — систему
іконічних знаків; ця система становить М.
можливого світу;
4. У генеративній (породжуючій) поетиці, яка
вважає своїм завданням створення М. літ. явиш та
процесів, — кінцевий результат дослідження,
зафіксований у наук, текстах, схемах та системах
знаків; розрізн яю чи глибинні та поверхневі
структури у літ. об’єктах, генеративна поетика
виходить з того, що глибинні структури пород­
жуються за твердо діючими правилами та
відбивають найсуттєвіші властивості об’єкта моде­
лювання, а поверхневі структури виводяться з
глибинних шляхом застосування до них правил
тран сф орм ац ії та відображаю ть властивості
об’єкта моделювання з точністю до ізоморфізму,
тобто до од н озн ач н ої відповідності між
структурою М. та структурою об’єкта;
5. У англоамер. новій критиці — точно
сконструйований о б ’єкт, шо відтворює властивості
тв. як “можливого висловлювання” і дозволяє
дослідити особливості його структури через
використання автором засобів природної мови.
Віктор Зінченко