МОДЕЛЮВАННЯ — непрямий, оп осе­
редкований метод дослідження об’єктів пізнання
на їх моделях, якшо безпосереднє вивчення
неможливе, ускладнене або недоцільне. Основи М.
виникли в п рирод ознавст ві вже в епоху
Відродження (в працях М.Галілея), але лише в
ХІХ-ХХ ст. перетворюється на заг-наук. метод
пізнання.
У вивченні худож . л-ри поняття М.
актуалізується у зв’язку з розвитком структу­
ралізму, семіотики і теорії інформації. Раннім його
теоретиком виступив франи. лінгвіст Клод Леві-
С т росс, який зазначив, що кінцевим етапом
структурного і семіотичного аналізу літ. тв. є
побудова системи з його складників, створення
моделі як цілісного об’єкта дослідження.
Згідно з положенням про витвір мист-ва як
своєрідну модель та худож. творчість як різновиди
моделі дійсності визначались найважливіші
специфічні ознаки худож. моделі. Вона відтворює
не весь об єкт, а певні його сторони, володіє
значною здатністю єднати різні ознаки змісту, шо
моделюється, емоційно-експресивним забарвлен­
ням. Це надає худож. моделі., на відміну віл наук.,
широкого смислового, інформативного та естет,
змісту. Нім. дослідник Г.Клаус підкреслює здатність
моделі виявляти додаткові риси о б ’єкта, як
структурні так і змістовні. Худож. тв. є одночасно
моделлю явиш дійсності і особистості автора.
Митець хоч і ф орм ує модель за логікою своєї
свідомості, але і вона нав’язує йому свою структуру.
Введення в літ-знавчу термінологію понять М.
і “модель” висунуло проблему їх співвідношення з
такими поняттями як ‘ худож. образ та символ .
З цього приводу в 1960-70 рр. висловлювано різні
думки. Так. Б.Глінський вважає, шо худож. образ
завжди ідеальний, а модель може бути як
ідеальною, так і м атеріальною . Л .Рсзн ік ов і
А.Синицький співвідношення цих категорій
розглядають на основі понять ‘ знак” і ‘”значення”.
Модель і символ в цьому аспекті є складниками
худож. образу. Модель виявляється там, де є
конкретна детальна аналогія, коли її будова
повторює об’єкт дійсності буквально, як внутр.. так
і зовн. його ознаки й властивості. О браз більшою
м ірою продукт уяви митця, втілення худож.
умовності. Символ визначається як модель, що
п ов ’язана з о б ’єктом лише за аналогією в
найзагальніших рисах. Співвідношення образу і
моделі в заг. структурі тв. залежить від твор.
позицій митця. В романах натуралістів, авторів
біографічної, наук.-фант, прози структури тв.
моделюють дійсність за аналогією. Романтики,
символісти, модерністи з їхнім суб’єктивізмом,
тяжінням до умовності віддають перевагу образі іим
структурам.
На думку М.Храпченка, поширення принципів
М. на всі області духов. життя випливає з ідеї
подібності. Воно не враховує різноманітні шляхи і
міру пізнання життя, які виявляються в тв. різних
літ. напрямів, не рахується з неоднорідним ха­
рактером естет, освоєння світу. Тому Храпченко
не вважає за можливе визначити синтетичний
худож. образ поняттям “модель”, а процес його
створення М. Т.ч., можна виділити дві позиції;
прихильників поширення М. на композиційну
структуру всіх жанр, ф орм і тих, хто вважає, що
модель характеризує лише певний структурі іий тип
тв. Стверджуючи правомірність структур.-функці­
онального методу, не можна не визнати можливість
поширення понять М. та “модель” на структуру
худож. тв. різних жанрів. Без сумніву, худож.
модель є одним з різновидів худож. образу. Термін
цей необхідний не тільки структуралістам, які
вивчають л-ру та мист-во як знакову систему, але і
для впорядкування класифікаційної термінології
образності. Ще до виникнення структуралізму
існувала тенденція вважати моделлю структуру тв.
назагал, як виший за обсягом , синтетичний
різновид образу.
Проблеми худож. М. тісно пов’язані з типол.
та порівн вивченням л-ри. Розгляд типол. форм
сюжету й композиції здатний прояснити багато
проблем худож. М.
Микола Нефьодов