Летять роки, неначе коні,
А в серці спокою нема,
Хоча мої біліють скроні,
Хоча і ближчає зима.
Січеться, рідшає чуприна –
Нічого час вже не хова.
На сонці, наче та хмарина,
Моя сріблиться голова.
На лобі зморшки… Наодинці
Своїм не віриться очам.
Лише душа – як у дитинстві:
В ній ані фальші, ані плям..