МУЗИЧНА ДРАМА — 1) Одна із ранніх назв
опери, шо з’явилась на межі Х\Л-ХУІІ ст. в Італії. У
сер. XIX ст. це поняття актуалізується у теор.
працях Р.Вагнера, який виступив проти
розважального характеру опери у статті “Опера
та драма”: “Помилка в жанрі опери полягає в тому,
шо засіб вираження (музика) стала її метою, а мета
вираження (драма) — засобом”. Розглядаючи
творчість та творення як область кохання, Вагнер
пише про гармонійне поєднання поет о б р а з у ж
чоловічого начала та жіночого муз начала у Мл- Він
намагається набгамти свої опери за побудовою до
іугімп(“ТрУ-пптт Ьпгп ггГ “Парсифаль”, тетралогія
“Перстень Нібелідтга”), а також виокремлює як муа-
драм. жанр мугміфол драму, у якій злиття музі та
ярам, мист-ва відбивають уявлешя про певні трад.
міфи та иттерпреташ їх автором.
2) Драм. тв-, у якому структуротвірна роль
відводиться музиці (вокальній чи інструментальній).
Зразки такої М_д. знаходимо у муя театрі Китаю,
кагал, лгтургійнмх лрамах, давн. інд. театрі. До
М.Л. також наближені театралізовані м іс т е р ії доби
Виродження.
3) Жанр, різновид опери драм, характеру, що
містить у собі певні жанр, домінанти драми, на
відміну від коміч. (муз. комедія) чи епіч., казкової
опери. Н ап р., нар. М.д. М .М усоргського
“Хованшина”, “Риголетто” Дж.Верді, “Кармен”
Ж-Бізе, “Іван Сусанін” М.Глінки.
Нагади /Ьапмяиоид