МУНАЗАРА (араб. — сперечання, диспут) —
поет, жанр у л-рах Бл. та Сер. Сх. М. розгортається
як своєрідні дебати між двома уявними
суперниками, кожен з яких намагається довести
свою перевагу за допомогою логічних доказів,
посилань на авторитети тощо; як правило,
суперечку вирішує третейський суд. Часто М.
виступає складником (або у форм) «алии (в таких
вигадках диспут завершується виславлянням тієї
особи, котрій касиду присвячено) або — вже як
відносно самостійний тв. — приєднується до
масхкві. Найдавн. з відомих прикладів М. є перс –
тадж. поема “Ассирійське дерево” (ПІ-ІУ сг.),
побудована як словесне змагання між козою та
пальмою за право вважатися кориснішою для
людини. М. у клас, вигляді формується в X XI сг. в
перс, /грі: п’ять М. Асаді Тугі, “диспутантами” в
яких виступають відповідно Ніч і День, Списі Лук,
Небо й Земля, гебр і мусульмани, араб і аджам;
використовують М. Унсурі (касили, XI ст.), Аріфі
(масневі. XIV ст.) та ін. В узб. л-рі жанр
представлений “Сперечанням Банга й Вина”
Юсуфа Амірі СХПАХУ ст.), “Сперечанням музичних
інструментів” Ахмалі (XV ст.), “Луком і стрілою”
Якіні (XV сг.) та ін. П ро популярність М. свідчить і
те, шо навіть наук, трактати іноді отримували
муназарні назви (“Сперечання двох мов” Алішера
Навої). Під впливом М. написане й проз.
“Сперечання султана Зими і пана Весни” тур.
письменника Ляміі (ХУ-ХУІ сг.).
Поширення перс, л-ри на закавк. регіон
значною мірою зумовлює появу таких тв., як
‘Гашиш і вино” та “Сперечання плодів” азерб.
поета Фізулі (XVI сг.). “Сперечання Землі та Неба’
віри, поета Нерсеса Мокаиі (ХУЛІ ст.)та ін.; у XVII-
ХУШ ст. багато подібних до М. тв. з’являється в
груз л-рі: ‘Сперечання вина і вуст” Теймураза І,
“Сперечання дня і ночі” Теймураза 0, “Сперечання
Теймураза й Русгавелі” Арчіла П Багратіоні та ін.
З ісг. причин М. проникає через Закавказзя навіть
у рос. л-ру (“Сперечання” М. Лєрмонтова).
Проблемним залишається питання про зв’ язок
М з еврсиі теицопою погляди Г.Ете, Є.Бертельса,
Я.Ріпки та ін. авторитетних дослідників сх. л-р з
цього приводу одностайністю не відзначаються.
Разом з тим очевидно, шо в різних культ, регіонах
атональний принцип з найдавн. часів відіграє
важливу жанрогвірну ролю, то ж і типол. подібні
до М. тв., зустрічаються чи не в усіх нац. л-рах світу.
Олександр Бойченко