НАВЧАЛЬНА ДРАМА (нім.) — жанр,
різновид дидактичної драми XX ст. Поява такого
жанру пов’язана з ім’ям Б.Брехта: “Баденська
навчальна драма” (1929), “Виша міра” (1930), “Той,
що казав так, і той, що казав ні” (1930), “Виняток і
правило” (1930), “Свята Іоанна, Боєн” (1930),
“Мати” (1932) та ін. з’явилися, коли фашизація
Німеччини стала реальністю. Доконечною була
потреба політ, просвітити, “витверезити” глядача.
Отож Н.д. була мист. відповіддю на вимогу часу. З
приводу своєї п’єси “Мати” Брехт писав:
Завданням своїм я поставив:
про значну історичну постать розповісти
Невідомим бійцям з авангарду людства.
Д л я наслідування.
(пер. Л.Череватенка).
Н.д. орієнтувалася на худож. досвід різних
жанрів сер-віч. дидактичної драми, синтезувала їх
набутки. У літургійній драмі, міраяпі, містерії,
мораліте широко використовувався дидактичний
первень. Н.д. взяла з цих жанрів засаду ідеологічно
скерованого проповідництва, але зняла рел.
моралізаторство та проповідь рел. правил та
морально-етич. норм. Певні худож. відкриття були
використані із досвіду шкільної драми: сповіщення
заздалегідь про наступні сценічні події,
самохарактеристика персонажів, часом перевага
оповіді над дією.
В Н.д. багато дидактизму, акцентованого
моралізаторства, раціонально-абстрактного. Така
націленість худож. пошуку була спричинена
намаганням просвітити свідомість Людини, на місце
містики і ірраціонального (що активно культивував,
напр., фашизм) поставити віру в людський розум і
в його невичерпні можливості. Якщо в трад.
дидактичній драмі (катарсис — в даному
випадкові) рел. очищення є наслідком впливу на
глядача траг., то в Н.д. — коміч. Якщо сюжет трал,
дидактичної драми експлуатував (подекуди
нещадно) емоційну надмірність, то Н.д. адресується
передусім розумові, а якшо навіть і емоціям, то
“емоціям, які є класово окресленими” (Брехт). Н.д.
набувають одверто агітаційного, пропагандист­
ського характеру (як свого часу “сині блузи” в Росії
післяжовтневого періоду, або ж “політ, театр”
Е.Піскатора в Німеччині 30-х рр.). Відбувається
історизація зображуваного: проста людина,
конкретна (навіть побутова) подія постають як іст.
Підсилюється роля хорів, як рупору автор, ідей і
як засобу політизації глядача.
Органічною рисою Н.д. була сухуватість —
прямий наслідок беззастережної переваги
“навчального” над худож., але вона стала першою
сходинкою для творення епічної драми, її твор.
лабораторією. Саме в епіч. драмі з вел. худож.
силою було зреалізовано низку засад, шо пройшли
першовипробування в Н.д.
А ндрій Б /ін зн ю к