***
День відгорів. Знов вечір голубий
Укрив всю землю молодим серпанком.
А в небі місяць зорі розгубив
І виглядає їх безперестанку.
Ген-ген дорога в’ється польова.
Вона за день втомилась і притихла.
Від пахощів хмеліє голова –
У місті ми давно від них одвикли.
Із вітерцем шепочеться трава…
Прекрасний світ, але життя – безбожне!
…І раптом в тиші скрикнула сова,
Мов ствердила думки мої тривожні..