ОБЖИНКОВІ (ДОЖИНКОВІ) ПІСНІ —
найбільша й найважливіша частина жнивних пісень.
О.п. співали в останній день жнив — на обжинки.
На відміну від власне жнивних, трудових пісень
обжинкові були сповнені радісним святковим
відчуттям скінченої важливої й важкої праці. О.п.
супроводжували всі етапи обжинкового обряду. На
завершення роботи славили ниву, вихваляли
врожай без огляду на те, був він добрим чи поганим,
надаючи цьому магічного значення забезпечення
наступного врожаю:
Добра нивка була:
Сто кіп жита зродила,
ше ся похвалила. —
Копу перечинила.
Величали господаря, гарних женців, глузували
з ледачих. По закінченні жнив залишали недожату
“жменю” колосків “Спасові на бороду”, яку
зв’язували колоссям донизу, виминали з неї зерно
й сіяли поміж стеблами бороди, примовляючи:
“Роди, Боже, на всякого долю”, або співали:
“Сидить ведмідь (ворон) на копі, дивується бороді:
“Ой, чия ж то борола сріблом-шовком обвита?”
Борода магічно мала забезпечити врожай
наступного літа, в ній мав зимувати дух родючості
— польовик або польова мавка. Ритуальне катання
по ниві, аби не боліла спина й легко було жати
наступного року, супроводжувалися піснями:
“Ниво наша, ниво, верни нам нашу силу” (білор.
вар. “нівка, нівка, атдай маю сілку”). З останніх
зжатих колосків, польових квітів, червоної калини
сплітали вінок, яким вінчали полукіпок, буханець
хліба чи обрану на “княгиню” найкращу жницю.
Такий вінок приносили в село як магічний символ
майбутнього врожаю, величаючи в пісні.
Первісно О. і урочисте відзначення збору
врожаю були громадськими святами цілого роду.
За часів кріпацтва їх справляли як свято збирання
врожаю на поміщицькому лану. Після скасування
кріпосного права на обжинки запрошували сусідів,
як на толоку дожинати хліб. За це не платилося
грішми, толочан по закінченні праці лише
частували. За совєтських часів складники обжинко­
вого обряду штучно пристосовувалися до т.зв.
свята першого снопа чи свята врожаю (плетіння
вінків, урочисте повернення з ними до села та
передавання голові колгоспу в супроводі О.п.).
О.п. поєднують елементи міфол. і реаліст,
поетики. За мотивами, формою вірша (здебільшого
7-складового) та мелодією укр. О.п. нагадують
колядки, щедрівки, а також весільні пісні.
Опис обряду обжинок знаходимо в
російськомов. повісті Т.Шевченка “Наймичка” та
оповіданні Л. фон Захер-Мазоха “Свято обжинок”.
Образ мавки польової — в “Лісовій пісні” Лесі
Українки. Урочисте обжинкове повернення до
поміщицького будинку — в опері П.Чайковського
“Євгеній Онєгін”.
Людмила Волкова