ОНАЦІОНАЛЬНЕННЯ — зміна в процесі
рецепції най. ознак першотв.: перенесення дії в
нов. най. умови, відповідне змінювання сюжетних
ситуацій, обставин дії, побутових та іст. подробиць,
ангропонімів, топонімів, ідеоматики, фразеології
тощо — тобто цілого най. забарвлення.
1. О .-переробка переважно має на меті
створення на основі першовзірця з ін. л-ри свого,
нац. своєрідного тв. У деяких жанрах існує
багатовікова традиція переробок — О. Такою є
історія європ, байки від Езопа (VI-V ст. до н.е.)
через римлянина Федра (бл. 15 – бл. 70 pp. н.е.)
до француза Ж. де Лафонтена (1621-95), німців
Х.В.Геллерта (1715-69) і Г.Е.Лессінга (1729-81),
рос. байкарів XVIII — поч. XIX ст., до українців
П.Білеиького-Носенка (1774-1856), П.Гулака-
Артемовського (1790-1865), Л.Глібова (1827-73).
Байка Лафонтена “Le Renard et le Corbeau” (“Лис
і Ворон”), що походить від байок Езопа й Федра,
кілька разів перероблялася рос. байкарями. Тільки
в першій переробці — байці В.Тредіаковського
“Ворон и Лисица” — назву птаха перекладено
точно. О.Сумароков, а відтак І.Крилов замінили
Ворона — Вороною, шо відповідає рос. нар.
уявленням про птахів. Ворон уважається зловісним
і мудрим. Ворона, згідно з В.Лалем, у переносному
розумінні значить разиня, рохля, зевака (пор. укр.
гава — роззява). У свою чергу Глібов переробив
багато байок Крилова. Глібовські байки
відображають укр. природу, етнографію, побут,
характер народу. Цікавим прикладом є байка
“Вареники”, написана на основі криловської
“Демьяновой ухи”, Збережено навіть ім’я Дем’ян.
Але пригощання стало типово українським. “Суто
укр. гумор у Дем’яновій мові одразу ж впадає в
вічі” (М.Рильський). Переробки-О. здебільшого
пов’язані з обстоюванням народності та
фольклоризму л-ри. Саме такими є байки Крилова
і Глібова. за це їх поціновували сучасники.
Позитивне ставлення до О. зберігається й за наших
часів.
Окр. випадок О. — перенесення дії в ін. країну,
але без націленості на створення підкреслено най.,
орієнтованого на стиль і дух фольклору. Таке
явише часом звуть локалізацією. Доцільніше
вживати термін перенесення. За приклад
перенесення може слугувати юнацька поема
А.Міцкевича “Пані Анеля” (1817) — переробка
поеми Вольтера “Гертруда, або Виховання дочки”.
Вольтер оповідає про красуню Гертруду, яка
поєднувала побожність із турботою про свою красу
та любовними утіхами. Ця поема характерна для
“легкої” франа. поезії 2-ої пол. XVIII ст.
Вишуканість, легковажний тон, сюжет,
побудований на анекдоті, слугували викриттю
святенництва. Поль, поет переносить події до зх-
білор. містечка Новогрудка. Змінено — імена:
Гертруда — Анеля, Ізабелла — Зузя, Андре —
Франусь. З’являються поль. реалії. Так, у будуарі
пані Анелі поряд з пудрою лежать не тільки тв.
Томи Аквінського (подробиця перенесена з поеми
Вольтера), а й моралізаторські “Житія святих” поль.
• теолога-проповідника XVII ст. П.Скарги.
О.-перенесення найбільше поширені в
драматургії, надто 2-ої пол. XVII – 1-ої non. XIX
ст., зокрема в сх-європ. країнах. Це було пов’язано
з репертуарними потребами на етапі становлення
нов. нац. театрів. Так, поль. класицист
Ф.Заболоцький (1750-1851) переробив понад 40
комедій, переважно франц. (Ж.Б.Мольєр, Д.Дідро,
П.О.К. де Бомарше) Заболоцький переносив дію
в Польшу, відображав особливості поль. побуту,
надавав персонажам притаманні полякам того часу
риси, в мов. партії рясно вводив нац. колоритні
розмов, елементи. Особливою популярністю
користалася переробка Мольєрової “Школи
жінок”, в якій дію було локалізовано в Варшаві.
Прихильником таких драматургічних 0.-
перенесень був кн. А.Чарториський.
Продовжуючи цю тенденцію, Ф.Ковальський
(1799-1862) переніс на поль. грунт усі комедії
Мольєра. Показова вірш, переробка “Жоржа
Дандена”. Не було зроблено ані скорочень, ані
додавань, незмінними залишилися ідейне
спрямування та композиція, але дію перенесено в
поль. середовише, персонажі одержали поль.
‘ антропоніми, шо їх характеризують: заголовний
герой — Ґжегож Фафула. Серед ін. персонажів
— Галйомейські, Кордушевич. У свою чергу
П.Свєниіцький (1841-1876) переробив “Ґжеґожа
Фафулу”, надавши п’єсі укр. колорит, на “Гаврилу
Бамбулу’’ (1865). Подібним чином Свєниіцький
упродовж лише двох років зробив для зх-укр. сцени
О.-переробки чи переклади двадцатьох п’єс. Так
само з репертуарних потреб рум. письменник,
воднораз директор Яського театру, Василе
Александр (1821-90) переробив для свого театру
двадцять франц. п’єс.
Багато драматургів переносили в дійсність
своїх країн гоголівського “Ревізора”: “Комісар”
(1871) словака М.Ш.Ферієнчика, “Скандал у
Глупові” євр. драматурга Н.Шайкевича — аж до
найновішого (1975-1979) малагаського О., де ши
замінено рисом, рублі — арар/ями, а відома фраза
Городничого звучить: “…до нас їде ревізор з
Антананаріву”. Єгип драматурги кін. XIX – поч.
XX ст. переносили на араб. Сх. дію Мольєрових
комедій “Тартюф” “Лікар поневолі”, “Школа
жінок”, відповідно замінюючи антропоніми дійових
осіб.
При О. постають труднощі передавання
змістовних складників, шо відбивають своєрідність
відтворюваного життя: людських стосунків, побуту,
природи. Як више згадано, Міцкевич,
переробляючи Вольтерову “Гертруду”, вніс до
“Пані Анелі” поль. антропоніми та реалії. Однак
це не усунуло невідповідностей між сюжетом і
дійсністю, на яку його було спроектовано. Байка
Лафонтена “La Cigale et la Fourmi” (“Цикада і
Мурашка”), шо генетично пов’язана з байкою Езопа
“Коник і Мурашка “, з’явилася під назвою “Бабка”
в рос. переробках Сумарокова і Хемніцера. 1809
було надруковано байку Крилова “Бабка та
Мурашка”. Заміна Цикади Бабкою пояснюються
відмінністю фауни Франції та Росії, й у цьому
розумінні виправдана: Крилов створював рос. нац.
байку; проте виник зоологічно помилковий
варіант:
Попрыгунья стрекоза
лето красное пропела…
“Ты все пела. Это дело!…
Так поди же, попляши/”
Але бабки не стрибають (а цикади мають
стрибальні ноги), не співають (а цикади “співають”
— сюрчать). Глібов переробив криловську байку
на “Коника-стрибунця”. Заміна бабки коником
вдала. Коники, як і цикади, і стрибають, і співають
(сюрчать). Коло замін замкнулося: персонаж байки
той же, шо і в Езопа. Водночас байка має укр.
забарвлення:
— Проспівав ти літо боже
Вдача вже твоя така,
А тепер танцюй, небоже,
На морозі гопака!
П. в цьому випадкові, як і в багатьох ін., не
обмежується лише Глібов конкретніший у
зображенні персонажів байки і їх максимально
обдаровано людськими рисами. Коника названо
“вдалим молодцем”, характеристику розширено.
2. Переклад — О. подібно до переробки має
два різновиди: власне О. та О.-перенесення. За
приклад першого візьмемо казку “Про дідуся і
бабусю і про золоту рибку” зі зб. А.Ю.Ґлиньського
“Польський казкар”. Цей текст точно передає зміст
пушкінської “Казки про рибака і рибку”, якій проте
надано проз., близької до фольклорної форми. На
різних лексико-семантичних рівнях відбулося
спольщення соц. категорій барыня-сударыня
дворянка —-jaśniewielmożna pani, вольная царица
— krуlowa; одягу: соболья душегрейка — jedwabna
suknia, парчевая кичка — aksamitny ze uistęgami
kapelusz; будівель: высокий терем — dwуr pański.
Суто поль. колориту набув опис королівського
двору. Прислів’ям і фразеологізмам підшукано
поль. відповідники.
Типові переклади-перенесення робив
талановитий рос. перекладач І.Введенський (1813-
55), свідомо наближував тв. Ч.Діккенса.
В.Теккерея, Ф.Купера до рос. дійсності: замінював
кепі на шапку, пальто на бекешу, кебмана на
ізвозчика, додавав “пояснювальні” слова та
речення; обстоював цю свою принципову позицію
в статтях. Сказати б, посередині між перекладами-
0. та перенесеннями знаходяться переклади
В.Жуковського з Л.Уланда, Й.П.Гебеля, Р.Сауті,
де нац. колорит назагал не змінено, але все ж
першотв. наближено до рос. дійсності.
В укр. письменстві XIX ст. переклад-О. був
луже поширений. Крилатий вислів “7 я в Аркаді і’
народився”, шо вочевидь належить якомусь
новолат. авторові та який з давніх-давен в різних
європ. традиціях побутував, як символізація
марності людського життя: написи на картинах
малярів італ. бароко: Скадоне (1559-1665),
Ф.Гверчіно (1591-1666) та франц. класицизму.
Н.Пуссен (1594-1665); та який вживали Д.Лідро,
Й.В.Гьоте та ін, письменники. Але П.Куліш у
вільному перекладі поезії Ф.Шіллера “Resigna­
tion” (“Покірливість долі”) замінив перший рядок
Шіллерової поезії —“Auch ich war in Arkadien
geboren” на “! я родивсь у любій Україні”.
Див.: Переспів.
Анатолій Волков