ПАСТІШ (фр. poetische, італ. pasticcio —
паста) — 1. Вид стилізації — точне наслідування
жанр.-етил, манери певного тв.. автора, літ. школи.
Внаслідок етил, вигострення, згущення особливості
наслідуваного взірця виступають дуже виразно,
демонстративно”.
2. Тв.. написаний вищевказаним способом.
Метою такого тв. можуть бути:
1) своєрідне відтворення духу та стил ю
наслідуваного зразка ( ‘Шоста повість Бєлкіна”
М.Зощенка);
2) літ.-крит. проникнення” в чужі стилі. Так,
молодий М.Пруст склав кн. “Pastisches et me­
langes’-. одну й ту ж. навмисно примітивну,
детективну історію викладено в літ. та параліт.
стилях О. де Бальзака, Г.Флобера, бр. Гонкурів.
критика Ш.Сент-Бьова, істориків і філософів
Ж.Мішле. К. де Сен-Сімона, Ж .Ренана. Це була,
начебто, гра, вправляння, але дуже показові та
вагомі: зрілий Пруст був одним з найкращих
франи. стилістів. Ін. приклад — “Духи польських
поетів” відомого подь. літ.-знавця К.Вики. Цього
типу П. рос. зб. харківських філологів Е.Паперної,
О.Розенберга, О.Фінкеля “Парнас дибом” або
укр. зб. “Вибрики Пегаса ‘. В таких випадках П.
наближається до пародії, але на відміну від неї
не має заперечувальної спрямованості. Так,
автори “Парнаса дибом” наголошували: “Ми не
були й не хотіли бути пародистами, ми буди
стилізаторами, та ше й з настановою
пізнавальною”;
П. переважно с внутр.-літ. явищем, але можливі
і міжліт. П., тобто максимально точне наслідування
духу і стилю чужомов. тв. (“Останній зі свояків
Іоанни д’Арк” О.Пушкіна). Якшо П. написано не
від імені справжнього автора, він стає різновидом
містифікації.
Анатолій Волков