ПЕРЕКАЗ ІСТОРИЧНИЙ — жанр, у
якому оповідається про події та особистостей,
шо зафіксовані в письмових іст. джерелах.
Однак характерною рисою П.і. є те, шо в
ньому вимисел переважає над фактами. За
своїм характером вимисел гармонійно
вписується в заг. контекст нац. фольклор,
традиції. В цьому жанрі об’єктом описування
(оспівування) виступають, як правило, іст.
герої та факти, значення та відомість яких
загальнонап. Це є причиною того, шо П.і.
більш поширений в своєму побутуванні в
порівнянні з переказом місцевим, шо?
звичайно, не означає відсутності героїчного
пафосу в останньому. Треба відзначити, шо
межа між П.і, та переказом місцевим досить
умовна. Прикладом можуть слугувати місцеві
перекази про опришків, О.Довбуша,
У.Кармалюка та подібних іст. постатей: такі
перекази побутують по всій території України.
До П.і. відносять оповіді про предків,
династичні перекази та перекази про етнологічний
родовід. Останні, часом, набувають міфол.
характеру, а в переломні іст. епохи навіть наука
про етноси та їх минуле стає в своїх окр, теор.
дослідженнях схожою на П.і. Найяскравішим
прикладом жанрологічної продуктивності П. і.
останнього часу стала книга Ю.Канигіна “Шлях
аріїв”.
Вимисел, яким доповнювались іст. події та іст.
постаті, не виключає наявності в жанрі П.і.
високого ступеню правдивості, інколи фактичної
точності та хронологічної послідовності. Напр.,
“пісенний переказ” М.Молдавчука з с Лазешина на
Закарпатті, присвячений утворенню т. зв.
республіки в с.Ясиня. абсолютно точно і
хронологічно послідовно змальовує іст. події
початку XX ст.
П.і. багаторазово оброблялися і викори­
стовувалися в красному письменстві.
Іг ор З в а р н ч